Підпишіться на нас в Google
Розповім про справжню сенсацію у світі українських фінансів. Співвласники групи "Інвестиційний капітал Україна" (ICU) Макар Пасенюк, Костянтин Стеценко та Валерія Гонтарева фігурують у розслідуванні Офісу Генпрокурора та Державного бюро розслідувань (ДБР). Правоохоронці вивчають можливу причетність фінансистів до державної зради, а Гонтарева згадана у справі про можливе зловживання службовим становищем.
Важливо зазначити. Наразі нікому з них не повідомлено про підозру. Тобто справа поки що відкрита за фактом. Причетність представників ICU – це поки що активна версія слідства. Тим не менш, на думку суду, справа є достатньо "міцною". Не виключено, що після виконання міжнародних запитів підозра може бути висунута.
Трохи фактів. Справу №62025000000000954 було відкрито 23 вересня 2025 року. Слідча група напрочуд велика. Замість типових 1-2 слідчих, вона включає 13 співробітників ДБР та 5 прокурорів різних рівнів, включно зі старшими прокурорами різних департаментів, що можна вважати ознакою серйозного кейсу.
В офіційних документах фігурують Пасенюк, Стеценко, Гонтарева та численні компанії в Україні, на Кіпрі та British Virgin Islands (BVI), що входять до складу групи "Інвестиційний капітал Україна" (ICU). Наприклад, серед них дуже відомі ICU Trading, ICU Holdings, ICU Investment Management, CIS Opportunities Fund та АТ "Банк Авангард" (загалом – понад десяток структур). Слідчі вивчають їхню можливу причетність до фінансових відносин із представниками Російської Федерації, а також до зловживання владою з метою наживи.
Коротка хронологія така. Справу було відкрито у вересні 2025 року. 11 і 12 грудня Печерський суд ухвалив два рішення – умовно, маленьке і велике. Вони побудовані за однією схемою, але стосуються дещо різних епізодів. Зокрема, накладено арешт на деяке майно ICU, визнане речовим доказом у справі.
На підставі цих рішень суду, 8-9 січня 2026 року справа вийшла за межі України. Офіс Генпрокурора розіслав офіційні запити про міжнародну правову допомогу до правоохоронних органів Нідерландів, Кіпру та BVI.
У них прокурори попросили надати Україні фінансову звітність компаній та інші необхідні дані, а також просили, щоб іноземні колеги зберегли конфіденційність. Крім усього іншого, ОГП запевнили, що справа не є політичною. Це важлива ремарка, адже захист завжди експлуатує тему політичних переслідувань, щоб заблокувати міжнародні розслідування.
Запити про міжнародну правову допомогу геть не випадкові. Я вже не вперше розповідаю про діяльність сучасних фінансових груп, які успішно уникають кримінального переслідування завдяки роботі одразу в кількох юрисдикціях. Суди однієї країни іноді не вправі ухвалювати рішення щодо епізодів, які сталися в іншій країні. Впевнений, що ICU віртуозно використовують ці механізми. Робота одночасно через Британію, Швейцарію, Кіпр та BVI довгі роки надійно приховувала операції, які група провадила щодо клієнтів. Можливо, саме тому позиція Офісу Генпрокурора була гранично ясною: отримання інформації з інших країн прокуратура вважала необхідним для повноцінного розслідування кримінальної справи.
ОБЛІГАЦІЇ LPN
Є ще один важливий аспект запиту, адресованого саме владі Нідерландів. За зверненням Офісу Генпрокурора, Печерський суд у грудні 2025 року наклав частковий арешт на облігації Loan Participation Notes (LPN), що належать ICU, випущені нідерландською компанією EMIS Finance B.V. А у січні ОГП направив запит до Нідерландів, щоб зібрати більше відомостей про емітента та папери, що належать конкретно ICU.
Запити – це не виконання арешту за кордоном (він уже накладений українським судом), а збір доказів щодо корпоративних документів, транзакцій, голосування, реструктуризації та інших моментів.
Зокрема, у запиті йдеться про два випуски: Series 26 Notes (на $42,628 млн) та Series 31 Notes (на $49,023 млн). Я писав про них, розповідаючи про скандал за участю ICU. Облігації до війни продавалися VIP-клієнтам "Сенс Банку Україна", бо давали дохідність у валюті вищу, ніж за депозитами. Після повномасштабного вторгнення банк було націоналізовано, і облігації "зависли". Доходи за ними формувалися за рахунок повернення кредитів "Сенс Банку", а держава відмовилася платити за боргами колишніх власників. Тим не менш, EMIS Finance B.V. пообіцяв борги погасити. Реструктуризувати вдалося всі транші, крім двох. Саме тут починається історія про ICU.
Група тримає більшість за паперами тих самих двох серій (26 і 31), на які накладено арешт. ICU відмовилися від реструктуризації і, по суті, через них не можуть реструктуризувати свої папери власники дрібніших пакетів. Міноритарії опинилися в заручниках. Я припускаю, що ICU хотіла "видавити" невільних компаньйонів, скупивши у них облігації з великим дисконтом, а вже після цього провести реструктуризацію і повернути собі всі $91 млн. Доволі типова для ICU практика. Але поки що вона не увінчалася успіхом. Навпаки, дуже схоже, що міноритарії почали створювати проблеми групі. Ця справа – можливо, один із таких кейсів.
За моїми даними, юристи ICU дізналися про запити ОГП і намагалися "збити" рішення Печерського суду, на підставі яких ці запити зроблені. Тактика доволі розумна, адже точна інформація розкрила б багато чутливої інформації. Дещо їм вдалося. У березні 2026 року Київський апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу ICU Trading LTD і скасував "маленьке" рішення Печерського районного суду від 11 грудня 2025 року. Суд відмовив прокурору у накладенні арешту на облігації LPN-26, LPN-29 та LPN-31 емітента E.M.I.S. Finance B.V. Таким чином, первісний арешт цінних паперів, накладений "маленьким" рішенням, було повністю скасовано.
Отримавши це рішення, юристи ICU намагалися "збити" міжнародні запити від Офісу Генпрокурора. Однак їм це не вдалося. По-перше, "велике" рішення Печерського суду від 12 грудня – встояло в апеляції. Київський апеляційний суд відхилив апеляцію ICU Trading LTD. Арешт облігацій було підтверджено (включно із забороною на участь у реструктуризації та корпоративних подіях).
"Колегія суддів вбачає, що наведені в клопотанні прокурором доводи про накладення арешту на цінні папери - облігації перевірялись судом першої інстанції, досліджено матеріали судового провадження, а також з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна і приходить до висновку, що вказаних доводів цілком достатньо для підтвердження наявності підстав, передбачених ст. 167 КПК України для накладення арешту на майно", – вважали судді.
По-друге, за моїми відомостями, після винесення Печерським районним судом ухвали 11 грудня 2025 року про арешт LPN, Офіс Генпрокурора зрозумів, що "маленьке" рішення – у певному сенсі "дефектне", і тому одразу ж пішов до Печерського суду за другою ухвалою, що є нормальною практикою для захисту державних інтересів. І саме тому Офіс генпрокурора не підтримував "маленьке" рішення в апеляції, але відстояв "велике". А головне, суд визнав, і апеляційна інстанція це підтвердила, що облігації LPN відповідають критеріям ст. 170 КПК України як пов'язане зі злочином майно. Крім того, суд визнав зв'язок зі злочином достатнім навіть на стадії, коли нікому ще не вручено підозри.
Тому скасувати арешт облігацій не вдалося, і міжнародні запити ОГП продовжили працювати.
ОФІС ГЕНПРОКУРОРА ВІДКЛИКАЄ ЗАПИТИ?
У червні 2026 року, після кількох місяців щільної роботи, з'явився дивний слух. Можливо, Офіс Генпрокурора відкликав один або кілька своїх запитів.
Як так сталося, що Офіс Генпрокурора спочатку надсилає офіційні міжнародні запити, просить надати масу закритої інформації, підтверджує арешт паперів ICU, але буквально через кілька місяців фактично відмовляється від власної позиції?
Точної відповіді на це питання я не знаю. Ситуація виглядає вкрай інтригуюче. Особливо якщо врахувати, що це політично чутлива справа. У справі фігурують колишня очільниця НБУ Валерія Гонтарева та керівники ICU, які підтримували контакт з оточенням щонайменше двох президентів України.
З раціональних версій – можливо, йдеться про технічний процес, у рамках якого Офіс Генпрокурора має відкликати попередній запит, щоб одразу ж надіслати новий. Припускаю, що це пов'язано з апеляцією на рішення Печерського суду. Друга раціональна версія – що відкликання є частковим.
Але також можливо, що розгадка інтриги є типово українською. Мимоволі напрошується аналогія. Після перемоги Євромайдану саме Генпрокуратура (її очолював тоді представник "Свободи" Олег Махницький) "злила" справи оточення Віктора Януковича, тим самим дозволивши фігурантам піти з грошима.
Не секрет, що українські правоохоронні органи практикують створення проблем з метою їх подальшого вирішення. У випадку, що описується, у фінансових колах пішли чутки, що представникам ICU надійшла пропозиція закрити питання за гроші через ОГП. У розповідях фігурували то $200 тисяч, то $500 тисяч (хоча обидві ці цифри виглядають заниженими, враховуючи розмах справи та масштаб фігурантів). Натомість їм нібито пропонували "підвісити" справу або навіть повністю розвалити. Ходили розмови, що пропозиція надійшла від певних співробітників Офісу Генпрокурора, які нібито діяли від імені керівника відомства Руслана Кравченка.
Цілком очевидно, що це просто чутки. Чи мають вони під собою підставу – не впевнений. Я регулярно чую щось подібне, коли справа стосується розслідувань щодо статусних персонажів. Тому пропоную вам мати таку версію на увазі, але не сприймати її як доведений факт. Хочеться вірити, що новий Генпрокурор Руслан Кравченко таки "не гнеться і не ламається", що він поверне довіру до органів прокуратури, як і обіцяв Верховній Раді. Якщо простіше, не хочеться одного разу виявити в цій справі ознаки банальної корупції.
Повторюся, наразі послідовність подій виглядає дивно. Спочатку слідчі відкрили справу, у якій фігурують особи, що понад 12 років вважалися недоторканними. Потім надіслали міжнародні запити одразу до кількох країн, іноземні органи почали працювати за цими запитами. А тепер з'явилася інформація про відкликання запитів.
Якщо первісні запити були обґрунтованими, чому їх відкликають? Якщо вони були необґрунтованими, чому їх взагалі надсилали до Нідерландів, на Кіпр та BVI? Якщо вдалося отримати інформацію, чому вирішили дати задній хід?
ЕПІЗОД 1. ВІДНОСИНИ З РФ
Наведу деталі цієї справи і поділюся припущеннями, чому могло виникнути слідство проти ICU.
Головна лінія, яку розслідує ОГП, – чи існував факт протизаконної співпраці Пасенюка, Стеценка та Гонтаревої з росіянами. Слідчі припускають, що існував, і фігуранти з метою збагачення могли навмисно здійснювати дії на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
Деталі, які викликали інтерес слідчих, можна дізнатися з "маленького" та "великого" рішень Печерського суду Києва, на підставі яких слідчі згодом розсилали запити. Ці рішення були ухвалені у грудні 2025 року. Ось кілька цитат, які звучать моторошно предметно:
(1) "Група компаній Інвестиційний капітал Україна має стійкий фінансовий зв'язок із фінансовими компаніями країни агресора РФ, починаючи із свого заснування та продовжує його, незважаючи на повномасштабну збройну агресію відносно України і впроваджених національних та міжнародних санкцій".
(2) "Група компаній Інвестиційний капітал Україна має стійкий фінансовий зв'язок фінансовими компаніями країни агресора РФ, починаючи із свого заснування та продовжує його. Незважаючи на повномасштабну збройну агресію відносно України і впроваджених національних та міжнародних санкцій. Так, станом на 2014 рік власником 22,74% компанії ICU Holdings Limited була компанія нерезидент Cordova Management Ltd, власником якої є Улютіна Г.О. дружина заступника голови Зовнішторгбанку росії (ВТБ) Юрія Соловйова, а компанія Quillas Equities, яка також належна останьому, надавала багатомільйонні позики Keranto Holdings Ltd, яка, в свою чергу, знаходиться під контролем Пасенюка М.Ю. та Стеценка К.В.".
(3) "В кінці лютого 2018 року компанія Хоmeric Holdings Ltd, яка знаходиться під контролем Пасенюка М.Ю. та Стеценка К.В., стала власником 35,02% компанії Burger King Russia (Cyprus) Ltd, продавцем пакету виступила структура ВТБ. Засновником Xomeric Holdings Ltd виступає зареєстрована на Британських Віргінських островах CIS Opportunities Fund SPC Ltd. Ліцензію на управління фондами в інтересах CIS Opportunities Fund SPC Ltd має зареєстрована на тих же островах ICU Investment Management Ltd. Компанії Burger King Russia (Cyprus) Ltd c власником мережі закладів харчування у країні агресорі -- РФ, і сплачує податкові платежі, з яких фінансується збройна агресія відносно України".
А ось одна з цитат, взята із запиту Офісу Генпрокурора про міжнародну правову допомогу до Королівства Нідерланди:
(4) "Є підстави вважати, що починаючи з 2014 року і дотепер, Гонтарева В.О., Стеценко К.В. та Пасенюк М.Ю. та інші невстановлені на теперішній час громадяни України, умисно і за попередньою змовою, з метою власного збагачення, вчиняють дії на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній безпеці України, які полягають у економічній взаємодії з компаніями, що підконтрольні резидентам держави-агресора та підсанкційним особам, володінні компаніями котрі здійснюють свою діяльність і сплачують податки на території російської федерації, тим самим, надають країні агресору російській федерації, її організаціям та їх представникам, допомогу у проведенні підривної діяльності проти України".
Можу помилятися, але такі формулювання передбачають доволі жорстку лінію поведінки правоохоронців. Санкції РНБО щодо окремих українських громадян ухвалювалися з набагато меншим набором припущень, тому навіть дивно, що проти власників ICU (колишніх і чинних) їх досі не введено. Тим більше дивно, що Офіс Генпрокурора можливо відкликав звинувачення.
Хочу зазначити. Якщо відштовхуватися від публікацій у ЗМІ за довгі роки, то факти співпраці ICU з росіянами – широко відомі. Навіть дивно, що слідство було відкрито лише у вересні 2025 року. Зокрема, володіння Burger King Russia – це офіційна історія, а родина топ-керівника ВТБ колись була співвласником групи. Інша справа – довести, що ці контакти збереглися після повномасштабного вторгнення. Але й тут не все однозначно.
Наприклад, широко відомо про те, що ICU співпрацювали з підсанкційним російським олігархом Костянтином Григоришиним. У січні 2015 року ICU купила 25% акцій "Вінницяобленерго". На той момент росіянину вже належав пакет у 72% акцій "Вінницяобленерго".
Аукціон дуже нагадував продаж у потрібні руки, а перепродаж ICU нагадував очищення активу, на випадок судових позовів або скасування приватизації. Тому існувала думка, що 25% "Вінницяобленерго" відійшли на користь Костянтина Григоришина. Хоча існувала й інша версія. Вона стверджувала, що пакет відійшов Петру Порошенку в обмін на недоторканність решти бізнесів Григоришина.
Після повномасштабного вторгнення РНБО відібрала у Григоришина "Запоріжтрансформатор" та "Турбоатом", однак, дивним чином, не торкнулася його пакетів у шести обленерго. Персональні санкції проти самого Григоришина РНБО ввела лише 19 січня 2025 року. ЗМІ писали про блокування, яке відкриє шлях до конфіскації. Однак, по факту, жодного блокування немає. Компанія "Вінницяобленерго" не перебуває під санкціями, не арештована і не конфіскована. Тим більше немає справ за фактом співпраці Григоришина та ICU. Хоча цей факт – доведений.
Як бачимо, всі ці операції відбувалися на межі. Я припускаю, що отримання закритих документів і фінансової звітності від Нідерландів, BVI та Кіпру могло б виявити нові факти не на користь ICU.
ЕПІЗОД 2. ГОНТАРЕВА
Валерія Гонтарева може похвалитися стійкою базою "фанатів" в Україні. Вона керувала Нацбанком з 2014 по 2018 рік, і за ці чотири роки прославилася як авторка "банкопаду", що коштував життя половині всіх банків України. У десятків тисяч людей назавжди "згоріли" заощадження на депозитах, компанії втратили буквально мільярди, а економіка отримала потужний удар під дих. Головне, чого так і не змогли зрозуміти власники банків та їхні клієнти, – навіщо? Навіщо було влаштовувати це показове гільйотинування? Дії, які сама Валерія Олексіївна назвала "очищенням", відкинули Україну на багато років назад в економічному розвитку.
Коли Гонтарева отримала пропозицію обійняти посаду очільниці НБУ, вона показово продала свою частку в групі "Інвестиційний капітал Україна". Рішення напевно було складним, адже на той час вона фактично керувала ICU, а серед клієнтів було оточення Януковича і Порошенка. Багато хто припускав, що продаж акцій був просто видимістю виходу з бізнесу. Але аж до 2025 року виглядало, ніби розлучення було чесним, поки не з'явилося спільне розслідування ОГП та ДБР.
Знову цитата з рішення Печерського суду:
(5) "За даними слідства, Гонтарева В.О. продовжила здійснювати фактичний контроль над діяльністю вказаних компаній та використовувати їх для отримання неправомірної вигоди для себе. Досудовим розслідуванням встановлено, що з моменту створення групи компаній Інвестиційний капітал Україна її діяльність системно фінансувалася структурами, пов'язаними з російською федерацією та її керівництвом, зокрема Зовнішторгбанком росії (ВТБ Банк / VTB Bank)".
Схоже, у слідчих є підстави припускати, що Гонтарева таки не розірвала зв'язки з ICU після того, як очолила НБУ.
Є ще дві лінії, за якими слідство перевіряє версію про її можливу причетність до зловживання службовим становищем. Звучить дещо дико, але такі юридичні тонкощі. Формально, ексочільниця НБУ не є підозрюваною, хоча багато жертв "банкопаду" цього хотіли б.
Поки що формулювання слідства досить загальні. Я відзначив дві лінії.
Перша – це можлива причетність Гонтаревої до видачі стабілізаційних кредитів банкам під час "банкопаду". Я не знаю, стабкредити яким саме банкам слідчі вважають викраденими. Але, враховуючи високу смертність банків у той період, варіантів може бути кілька.
(6) "Існують обгрунтовані підстави вважати, що Гонтарева В.О. перебуваючи на посаді Голови правління Національного банку України, зловживаючи службовим становищем, діючи усупереч інтересам служби з метою отримання неправомірної вигоди для себе та інших фізичних та юридичних осіб протягом 2014-2018 років сприяла незаконній видачі стабілізаційних кредитів комерційним банкам".
Друга лінія звинувачення – можлива причетність до відмивання грошей та розкрадання бюджетних коштів, щоправда, без деталей.
(7) "Досудове розслідування проводиться відносно правління Національного банку України, яке під керівництвом Гонтаревої В.О. протягом 2014-2018 років, за попередньою змовою службовими особами групи компаній Інвестиційний капітал Україна (Investment Capital Ukraine або ICU), використано службове становище всупереч інтересам служби, з метою одержання неправомірної вигоди для себе шляхом створення умов та забезпечення системного функціонування масштабних схем розкрадання бюджетних коштів та легалізації доходів одержаних злочинним шляхом".
Обидва ці формулювання виглядають доволі класичними для України. Вони часто з'являються в житті нещодавно звільнених чиновників і зазвичай є запрошенням до зближення з правоохоронцями. Я не пам'ятаю практично жодного кейсу, за яким суд посадив би когось із фігурантів. Зазвичай такі справи "зливаються" за згодою зі слідчими, після закінчення строку позовної давності. Однак є важливе "але": попри відсутність кінцевого вироку, ексчиновник має прожити кілька років ходіння на допити та засідання судів.
Але ось що варто зазначити. Гонтареву звільнили вже давно, і довгі роки правоохоронці красномовно мовчали в її бік. Крім того, я нагадаю про першу лінію, яку вивчає слідство щодо ICU, – співпрацю з росіянами. Нагадаю, що ексзаступник голови ВТБ Юрій Соловйов був другом Гонтаревої, а його дружині належала чверть ICU.
Навіть якщо справа не дійде до вироку суду, факти вкрай зручні для авторів санкцій РНБО. Якщо на це буде політична воля, співвласники ICU – колишні та нинішні – ризикують потрапити до списків.
ЧОМУ САМЕ ЗАРАЗ?
У справах, пов'язаних із впливовими політиками та бізнесменами, це завжди ключове питання. Довгі роки група ICU залишалася буквально невидимою для правоохоронців. Справи проти співвласників групи або не відкривалися взагалі, або закривалися швидко й безболісно.
Наприклад, кейс про банкрутство "Брокбізнесбанку". За ним досі переслідують багатьох відомих у минулому людей, включно з банкірами. А от щодо ICU – його швидко закрили.
Інший приклад – кейс "Роттердам+". За цією резонансною справою навіть проводився обшук в офісі групи, однак доволі швидко слідство згорнули.
Третій приклад. Довгі роки існує таємнича справа №52019000000000044 від 18.01.2019. Про що вона, я не знаю, адже вона "підвішена". Підозрюю, існує певна домовленість.
Мабуть, єдиний виняток із щасливої низки закритих розслідувань – це справа про мільярд, привласнений через банк "Авангард". Пасенюк і Стеценко забрали собі 949 млн грн відсотків, які заробили, обертаючи заморожені активи "Сбербанку Україна" – "дочки" російського "Сбера". Пасенюк і Стеценко вирішили не повертати ці відсотки державі, а поділити між собою. Схоже, при цьому вони проігнорували таблицю ділення, яка була б у цій ситуації доволі доречною.
Їм дали шанс розлучитися по-доброму. Кабмін і НБУ запропонували перевести привласнені гроші на рахунки United24. Коли ж Пасенюк і Стеценко відмовилися, а натомість виплатили собі дивіденди майже на мільярд гривень, НБУ застосував до них жорсткі санкції, включно з відстороненням від управління банком "Авангард". Суди ICU програли, і вже багато місяців намагаються продати свій банк, щоб врятувати його від ліквідації (справа не рухається). До того ж, Кабмін подав на них до суду і прагне зобов'язати їх повернути близько $47,5 млн.
Здавалося б, справи погані. Але це не так. Аж до вересня 2025 року не існувало резонансних справ проти ICU, Пасенюка, Стеценка та Гонтаревої – наче вони були заговорені. Їм не згадували ні співпрацю з Януковичем, ні обслуговування Порошенка, ні контакти з росіянами та підсанкційними особами, ні дивні схеми на кшталт шантажу власників LPN-облігацій.
У певному сенсі, не дивно, що слідство відкликає запити про міжнародну правову допомогу. Хоча це було б вкрай нелогічно, раз уже справу відкрито.
Можливо, ICU спробують розіграти версію, що проти них організовано політичне переслідування. Мовляв, справа проти Пасенюка і Стеценка є етапом на шляху до переслідування Порошенка. Така трактовка була б зручна і самому "Сивочолому", і власникам ICU. Але вона правдива лише почасти. Насправді проти Порошенка достатньо епізодів і без свідчень власників групи. Так, ці свідчення дали б свій ефект, однак зовсім не стали б одкровенням.
Я припускаю, що справа проти ICU є чимось середнім між переслідуванням Порошенка та розслідуванням зловживань однієї з найвідоміших українських фінансових груп. Тобто слідчі не зовсім кривили душею, коли писали у зверненні до влади Нідерландів, BVI та Кіпру, що справа не має політичних мотивів. Така половинчастість зовсім не применшує значущості розслідування.
