Повні скам'янілості величезної акули, що жила поруч із динозаврами, розкривають важливу інформацію про цього загадкового хижака, зокрема про те, що він є давнім родичем великої білої акули.
Акули роду Ptychodus були вперше виявлені в середині вісімнадцятого століття. Описи цього роду в основному ґрунтуються на їхніх зубах, які могли досягати майже 22 дюймів (55 см) завдовжки і 18 дюймів (45 см) завширшки і були пристосовані для дроблення черепашок, знайдених у численних морських відкладеннях, які стосуються крейдяного періоду.
Не маючи можливості вивчити повністю неушкоджений екземпляр, дослідники досі гаряче сперечалися про те, який вигляд могла б мати форма тіла акули.
"Виявлення повних екземплярів Ptychodus справді цікаве, бо воно розв'язує одну з найбільш вражаючих загадок палеонтології хребетних", - розповів Live Science провідний автор Ромен Вулло, дослідник із Géosciences Rennes.
У дослідженні, опублікованому в середу (24 квітня) в журналі Proceedings of the Royal Society B: Biological Sciences, дослідники описали повні скам'янілості акули, виявлені у вапнякових кар'єрах у Нуево-Леоне, на північному сході Мексики. Її обриси все ще повністю збереглися, а форма тіла дозволяє припустити, що вона полювала на морських черепах, що могло пояснити її вимирання близько 76 мільйонів років тому, оскільки вона конкурувала з іншими тваринами, які харчувалися тією ж здобиччю.
За словами Вулло, зразки "демонструють чудову збереженість", оскільки вони були поміщені в тихе місце, де не було сміттярів. "Трупи тварин були швидко закопані в м'який вапняний бруд, а потім повністю розібрані".
Аналіз скам'янілостей показує, що цей великий хижак належав до групи макрельєвих акул (Lamniformes), до якої входять великі білі акули (Carcharodon carcharias), мако і лососеві акули. Він виростав приблизно до 33 футів (це близько 10 метрів) завдовжки і відомий своїми масивними скреготливими зубами, які не схожі на ті, які ми бачимо в акул сьогодні.
Поширена думка, що Птиход харчувався безхребетними з морського дна - давніми родичами молюсків і мідій. Але нові скам'янілості кидають виклик цьому, показуючи, що ця стародавня акула мала обтічну форму тіла, що вказує на те, що це був пелагічний хижак, який швидко плавав.
"Нещодавно виявлені скам'янілості в Мексиці вказують на те, що Ptychodus виглядав як жива срібна акула", - сказав Вулло, але з "унікальним скреготінням зубів".
Ця нова інформація змусила дослідників припустити, що він полював на великих амонітів - тип ракоподібних із твердим панциром - і морських черепах.
"Ptychodus займав особливу екологічну нішу в морях пізньої крейди", - сказав Вулло, тому що це була єдина пелагічна акула, яка була пристосована до поїдання здобичі з твердим панциром, такої як черепахи. Це може пояснити, чому він вимер приблизно за 10 мільйонів років до вимирання, що завершило крейдяний період.
"Ближче до кінця крейдяного періоду ці великі акули, ймовірно, перебували в прямій конкуренції з деякими морськими рептиліями (мозазаврами), які полювали на ту саму здобич", - сказав він.
Дослідження стародавніх тварин - деталі
Новий аналіз скам'янілих хребців, виявлених у західній Індії, виявив існування виду гігантських змій, довжина яких у дорослому стані могла сягати від 11 до 15 метрів.
Дослідники з Індійського технологічного інституту Руркі, які стоять за цією роботою, визнають деяку невизначеність у своїх оцінках, але припускають, що нещодавно ідентифікована рептилія, яку вони назвали Vasuki indicus, можливо, дорівнювала розміру найбільшої змії в історії, Титанобоа, яка вимерла близько 58 мільйонів років тому.
