Керівництво РФ тривалий час прагнуло робити вигляд, що атака на Україну - не щось неординарне. Для більшості росіян складалося враження, що нічого не відбувається, це "СВО" десь далеко, там бере участь якийсь обмежений контингент… Тобто, не потрібно думати "про це", чи згадувати - все нібито йде "за планом" і все прекрасно. Але, зрозуміло, Україна в ідеологічному плані прагне цю схему зруйнувати.
Ми не можемо завдавати ударів по якихось цивільних об’єктах - і не робимо цього. Україна атакує лише інфраструктурні об’єкти та військові цілі. Приміром, на минулому тижні дрони Служби безпеки України завдали ударів по кількох важливих російських підприємствах, в тому числі уразили підприємство військово-промислового комплексу РФ, яке випускає продукцію для ведення війни проти України - Муромський приладобудівний завод (Володимирська область). Або ж днями в місті Тула було уражено завод "Сплав" - єдине в РФ підприємство, яке проектує і розробляє реактивні системи залпового вогню і патрони.
Тобто, Україна б’є по тому, що стосується путінського режиму, а не життя цивільних росіян. І це, певною мірою, обмежує наші можливості. Адже навіть помітні для громадян РФ удари російська влада може подати як щось, що відбувається десь далеко, і звичайних росіян не стосується.
Проте рух українських безпілотників навколо кількох російських аеропортів змусив росіян щось відчути.
Зокрема, через введення на території Московської області плану "Килим", який передбачає закриття аеропортів, утворився транспортний колапс: у той час, коли багато росіян намагались полетіти кудись "на майські", авіакомпанії скасували сотні рейсів. А російська влада заявила про одну з найбільших безпілотних атак на територію РФ з початку повномасштабної війни.
Звісно, дискомфорт, який це спричинило, глобально мало на що вплине. Адже громадяни РФ, які змушені змінювати свої плани через колапс в аеропортах, не впливають на якісь політичні рішення. Але це важливий аспект стосовно сприйняття чогось для росіян. Тому головна мета України в цій ситуації - продемонструвати їм ненормальність того, що відбувається.
Особливість Росії в тому, що там ніхто нічого не помічає, доки це не стосується його особисто. Приміром, не дуже хвилювала пересічних громадян РФ ситуація в Курській області. Адже вона далеко, і тієї самої Москви не стосується. Тож жителям Москви абсолютно байдуже, що там відбувається, вони живуть, як зазвичай. А якщо, наприклад, ти живеш у Москві, а тобі постійно потрібно бути десь за її межами через роботу і це впливає на твоє життя, то, зрозуміло, ти не зможеш не помічати того, що немає можливості дістатись туди, куди треба. Тобто, для Москви авіасполучення - це важливо.
Ба більше, якщо систематично здійснювати навіть не атаки, а нальоти дронів, що спричинить блокування перельотів щонайменше в європейській частині Росії, то це, в принципі, може створити у багатьох росіян враження, що насправді нічого не йде згідно з планом, про що постійно розповідає влада.
Крім того, це може мати стратегічний ефект. Зважаючи, що Росія є географічно великою державою, їй загалом достатньо складно забезпечувати функціонування в повному обсязі, якщо немає авіасполучення. Тому колапс в аеропортах може мати досить далекосяжні наслідки.
Але, повторюсь, це можливо за умови, якщо Україна буде паралізувати роботу російських аеропортів регулярно й методично.
Петро Олещук, політолог
