Спецпосланець президента США Дональда Трампа Стівен Віткофф за два дні до закінчення ультиматуму Трампа російському диктаторові Володимиру Путіну вирушив до Москви. Про результати цих переговорів, принаймні за одним треком, можна буде судити, виходячи з характеру російських повітряних атак. Якщо "Шахеди" в найближчі два тижні будуть знову атакувати якісь об'єкти на кордонах Сумської, Харківської та Полтавської областей, отже, тема спільної (американсько-російської) торгівлі російським газом залишається в списку таких, які обговорюють.
Чому так? Складаємо логіку попередніх дій Кремля і подій, безпосередньо не пов'язаних із російсько-українською війною.
1. РФ атакує українські ПГС. Знищити їх неможливо, а ось знизити показник потужності (обсягів, що поставляються за одиницю часу) подачі споживачеві можна.
2. У результаті таких атак європейські споживачі не використовують цього року територію України для зберігання газу.
3. РФ атакує газовий видобуток України. І, на жаль, але цього сезону ми "дефіцитні" по газу. Тобто, імпорт не опція, а жорстка необхідність.
Це означає, що до опалювального сезону (а це - збільшення споживання) ЄС підходить зі зменшеними запасами (без українських ПСГ) і необхідністю знаходити обсяги (і найголовніше, технічні можливості трубопровідної системи) постачати газ в Україну. Тобто, частина обсягів трубопровідного імпорту (вхід до європейських країн) та СПГ буде умовно зарезервована на українські потреби. А це зменшення можливостей імпорту для ЄС.
Ще один фактор, який виник влітку: війна Ізраїлю та Ірану. Ізраїль завдав, серед іншого, ударів по частині газової інфраструктури Ірану. Не критично - відновленню підлягає.
Але питання забезпечення півночі країни газом стало актуальним. Воно закривається імпортом із Туркменістану. Тим паче, що там є газрпровід.
Але азербайджанський SOCAR має контракт із Туркменістаном на поставку газу через територію Ірану (тим самим трубопроводом) із подальшим продажем у Європу. Обсяги невеликі - до 5 млрд кубів на рік. У 2025 планували збільшити до 8-10. І знову "але" - пропускної здатності трубопроводу на потреби Ірану (імпорт) і Азербайджану не вистачить. Збільшення не буде.
Тепер суть російського підходу або "цукерки" Трампу, яку Москва пропонувала - створення СП з продажу російського газу на ринки ЄС. Трубами. Тут або потоки, або трубопровід Ямал-Європа через Білорусь (який простоює на транзит із 2019 року), або українська ГТС.
Логіка для європейських споживачів - постачання газопроводами стабільне з можливістю швидкого збільшення обсягів. Влітку вона не працює - є інфраструктура, яка повністю покриває потреби. А от взимку - питання. А якщо виникає дефіцит - тим більше.
На створення "дефіциту" Кремль працює з січня. Для угоди необхідно мале - компроміси щодо України.
І Кремль розраховує, що ці поступки можна отримати. Зокрема, підвищуючи ставки зі свого боку. Трамп, до речі, робить те саме.
До речі, інтерес США до Білорусі у 2025 році теж може мати стосунок до цього треку. Крім фактора КНР, калійних добрив, перегляду відносин і спроби створити умови дрефа цієї країни від РФ, є ще й стара радянська газова труба, яка на транзит не працює з 2019 року.
