В США продовжують наполягати, що переговори з РФ про припинення вогню в Україні тривають. Але варто розуміти, що вся кампанія президента США Дональда Трампа по взаємодії з Росією – це не про Україну і не про РФ. Вона пов’язана винятково з Китаєм.
По-перше, з позиції адміністрації президента США, Китай переміг в російській війні в Україні, підпорядкувавши Росію, яка стала критично залежною від КНР. Ця країна є одним з головних спонсорів війни (зокрема, 93% мікроелектроніки у зброї російських окупантів - китайського походження).
По-друге, критичною для США є китайська присутність в російській Арктиці, бо це не просто доступ до критичних запасів природніх ресурсів, але і прямий вплив на Канаду та США. Звідси і арктична кампанія Трампа – оця дуга від Гренландії до півночі Канади й Аляски, яка пов’язана з енергоресурсами.
Тому Трамп вирішив, що йому важливо перехопити вплив КНР на РФ, відірвати Росію від китайської пуповини. Чи вдасться це очільнику Білого дому? Цієї відповіді не має ніхто.
В сьогоднішній ситуації, через політику Трампа, деякі позиції США в певних моментах є під загрозою. Це можна сприймати і як кризу, і як можливість. Позитивним є те, що нові тарифи Трампа не призвели до якогось вкрай антиамериканського істеризму, якого дуже хотів би Китай. І не стали історією про те, що хтось реально планує перейти на бік КНР. У більшості, країни, які матимуть проблеми із США, самі братимуть відповідальність за безпеку і розвиток, кооперуватимуться і при цьому чекатимуть наступні американські вибори, або домовлятимуться з нинішнім президентом Дональдом Трампом.
З іншого боку, Сі Цзіньпін, як і російський диктатор Володимир Путін, вкрай небезпечна людина. Він хоче зупинити процес взаємодії США з РФ, змусити США домовлятися про завершення війни не з Росією, а з Китаєм, як це відбувалося під час каденції Джо Байдена. Крім того, він хоче використати нинішні дії США, щоб позиціонувати себе як антиТрампа, а Китай як антиАмерику. Тож КНР на шляху своєї експансії буде представлятися рятівником всього світу, висловлюючи готовність давати цивілізаційну підтримку, поміч. Але варто пам’ятати, що китайці ніколи не надають кошти на демократію, для реальної гуманітарної підтримки та якогось розвитку…
Чи взагалі працюватиме ця стратегія? Вона може бути дієвою тільки в країнах з великими вадами демократії.
Тут не йдеться про Європу, США, про східну Азію. Мова передовсім про південно-східну Азію, Африку, якісь країни Латинської Америки. Тобто, для цивілізованого світу Китай є токсичним і підтримка від цієї країни сприймається як велика шкода. На превеликий жаль, Україна не входить до переліку держав, які не підпадають під китайські брехні, тож навіть у нас є люди, які вірять в якийсь ефективний цивілізаційний вплив Китаю.
Таким чином, КНР продовжуватиме захоплювати вплив на країни з вадами демократії на так званому Глобальному Півдні і в Східній Європі. Критикуватиме США за арктичну кампанію Трампа. Говоритиме, що дії США впливатимуть на екологію через посилення видобутку корисних копалин, що призводить до глобального потепління, і паралельно пропонуватиме технології для боротьби з цим явищем.
Але при цьому варто пам’ятати, що Сі Цзіньпін хоче глобального перерозподілу світу, зміни світового порядку - з демократичного на китайський. КНР спільно з росіянами готується до війни, а США - до оборони. І йдеться не про холодну війну, а про реальні бойові дії. Якщо Байден займався зменшенням ризиків такої війни, то видається, що Трамп намагається не допустити її через перехоплення впливу на інших автократів (на кшталт Росії), без яких Сі не зможе її почати.
Артур Харитонов, головний координатор у Free Hong Kong Center, президент ГО Ліберально-демократична ліга України
