Політтехнолог, віце-президент Української ліги зі зв’язків з громадськістю, шеф-редактор Інтернет-холдингу ОБОЗ.ua Олег Медведєв на прес-конференції озвучив висновки, зроблені після проведення дослідження в Україні мовного питання. Результати цього дослідження він назвав “Мовним балансом України”.

Документ, стверджує Медведєв, демонструє співвідношення двох найпоширеніших мов – української та російської – у більшості сфер громадського та приватного життя. Мовний баланс, який згодом може вийти окремим виданням, складено на основі перепису населення 2001 року, соціологічних досліджень та статистичних даних, отриманих від державних органів та установ, громадських організацій, професійних спілок та аналітичних центрів. Метою укладання балансу політтехнолог називає надання суспільству достовірної інформації щодо питання, яке через низку здебільшого суб’єктивних причин стало темою політичних спекуляцій.

“Мене просто Микола Левченко дістав,” – зізнався керівник “Обозу” (Микола Левченко – секретар Донецької міськради, який пропонує зробити єдиною державною мовою російську) на прес-конференції.

Відео дня

Так, відповідно до перепису 2001 року, українці становлять 77,8% населення України, росіяни – 17,3%. Українську мову рідною назвали тоді 67,5% населення України (це на 2,8% більше, ніж за даними перепису 1989 року). Російську визначили як рідну 29,6% населення – порівняно з попереднім переписом цей показник зменшився на 3,2%. “Питома вага тих, хто вважає рідною українську мову, є відчутно меншою серед молоді. Якщо у віковій категорії „55 і  старші” українську називають рідною 69%, то у віці 18–29 – 65,5%. Серед молодих питома вага тих, хто рідною мовою вважає російську, становить 33,1% проти 29,5% серед старших від 55. Це дає підстави прогнозувати, що в майбутньому кількість людей, які вважають рідною мовою українську, скоротиться через природній рух населення”, – йдеться у Мовному балансі Медведєва.

Українську мову вважає рідною більшість громадян України в усіх макрорегіонах: на Заході – 93,55%, у Центрі та на Північному Сході – 83,58%; у макрорегіоні Південний Схід та Південь – 61, 29%. І лише в макрорегіоні Крим–Донбас ті, хто вважає рідною українську, становлять меншість: 22,21% при 76,88% тих, хто рідною називає російську.

Згідно з даними перепису 2001 року, серед етнічних росіян, які живуть в Україні, рідною вважають мову своєї національності 96%. Майже 89% українських греків називають рідною мовою російську. Те саме стосується 83% євреїв, 65% німців, 63% білорусів, 54% грузин, 38% азербайджанців і майже 15% українців.

Значна частина громадян неукраїнської та неросійської національностей вважають рідною російську, а не мову власної національності. Винятком є лише поляки: серед них  71% рідною вважають українську.

Найбільш вільним способом спілкування – і, відповідно, максимально вільним у виборі мови – дослідники вважають спілкування в родині. Наприкінці минулого року вони з’ясували, що 38,05% громадян у родині спілкуються лише українською, 30,36% –  російською, 30,54% – залежно від обставин вживають або українську, або російську. Отже, якщо врахувати 30,54% людей, які вживають обидві мови, то виходить, що українською мовою загалом послуговуються 68,6% громадян України, а російською – 61%.

Єдиним середовищем, де справді превалює українська, Медведєв називає систему освіти. Він наводить інформацію Міносвіти: у 2005 році 84,2% дітей у дошкільних навчальних закладах виховувалися українською мовою, 15,2% – російською. Але в регіонах, де проживає найбільше етнічних росіян та російськомовних, у сфері дошкільного виховання домінує або широко поширена російська мова. Зокрема, у Севастополі в дошкільних навчальних закладах виховуються російською 98% дітей, у Криму – 95,3%, на Луганщині – 64,4%, на Донеччині – 34,1%, Харківщині – 11,3%. Водночас у низці регіонів Заходу й Центру діти в дошкільних навчальних закладах виховуються, відповідно до офіційної статистки, винятково українською мовою.

У середній освіті ситуація характеризується такими показниками: у 2005–2006 роках у 82%  шкіл навчання здійснювалося українською мовою, у 6,5% шкіл – російською, 10,27% шкіл – двомовні або з „класами з українською мовою навчання”. У сільській місцевості україномовними є 91,34% шкіл, а в містах частка україномовних шкіл становить лише 61,86%, російськомовних – 13,1%, а 24,34% шкіл мають статус двомовних або з україномовними класами. У Севастополі та Криму практично відсутні україномовні школи, а в 16 регіонах Заходу та Центру України немає або майже немає російськомовних шкіл. Щодо кількості учнів, то в 2005–2006 році українською мовою в цілому по країні навчалося 78,2% дітей, російською – 20,7% (у містах – 27,32%). Кожний п’ятий учень в Україні отримує освіту російською мовою. Проте, за словами Медведєва, спілкування педагогів з учнями українською мовою часто проходить лише в рамках уроку. Решту часу школярі чують переважно російську мову.

Один з ключових висновків, озвучених політтехнологом, такий. Незважаючи на те, що мовне питання в Україні штучно політизується проросійськими політичними силами, українці серед інших проблем ставлять його аж на 26 місце. Тобто особливо не переймаються ним.

Як тут не згадати слова Юрія Луценка, який любить повторювати: “Шахтар з гуцулом, якщо зустрінуться, знайдуть про що поговорити. І це буде не мовне питання”.

Дмитро Стаховський