
Космічне агентство NASA офіційно оголосило мету побудувати постійний форпост на Місяці до 2030 року. Про це в колонці для видання The Independent написав геолог Клайв Ніл, який понад 40 років досліджує Місяць та космічні польоти людини.
За його словами, після успішного облітання Місяця екіпажем місії Artemis II навесні 2026 року NASA окреслило чіткий план дій.
Як зазначає автор, головна мета – навчити людей жити і продуктивно працювати поза Землею, перш ніж вирушати значно далі – на Марс. Ніл провів паралель із першим польотом Apollo 8 навколо Місяця у 1968 році, назвавши перельоти екіпажу Artemis II подібним "моментом Артеміди" для нового покоління.
За наявними даними, амбітний план NASA передбачає 79 запусків і 73 висадки на Місяць до 2036 року. Як йдеться у матеріалі, більшість місій до 2027 року будуть роботизованими та безпілотними, а вже потім агентство планує виконувати по дві пілотовані посадки щороку.
Автор наголошує, що побудова бази – значно складніше завдання, ніж окремі місії. На його думку, NASA доведеться кардинально змінити підхід: замість разових експедицій знадобиться повертатися в одне й те саме місце, щоб кожна наступна місія розвивала здобутки попередньої.
Де саме розмістити базу – окреме серйозне питання. Як пояснює геолог, локація має відповідати кільком критеріям: рівна місцевість для безпечних зон запуску й посадки, простір для подальшого розширення (це важливо для залучення приватних інвесторів), а також цілодобовий доступ до енергії – від сонячних панелей, паливних елементів чи навіть ядерного поділу. Окрема умова – наявність поблизу водяного льоду, який потрібен і для життєзабезпечення екіпажу, і як сировина для ракетного палива.
За словами автора, Місяць цікавий не лише як плацдарм для подальших польотів, а й як джерело ресурсів для експорту на Землю. Зокрема, йдеться про гелій-3 – елемент, поширений на Місяці, але рідкісний на Землі, який може охолоджувати квантові комп'ютери та потенційно використовуватися як паливо для термоядерної енергетики. Крім того, планетологи знайшли на орбітальних знімках місця, де можуть залягати рідкоземельні метали – критично важливі для електроніки, чистої енергетики та оборонної промисловості.
Втім, як зазначає Ніл, поки що невідомо, чи достатньо цих запасів і чи вигідно буде їх видобувати – науковцям ще належить з'ясувати склад родовищ і розробити технології видобутку, адаптовані під місячні умови.
Окремо автор звертає увагу на те, що нові технології для життя на Місяці – зокрема замкнені системи переробки відходів і видобуток без використання води – можуть у майбутньому знайти застосування і на Землі, зокрема допомогти позбутися токсичних хвостосховищ після закриття шахт. За його словами, саме програма Apollo свого часу подарувала світу мініатюризовану електроніку, яка лягла в основу сучасних смартфонів.
Новини космосу
Раніше УНІАН повідомляв, що астрономи вперше виявили природний цукор – еритрулозу – у міжзоряному просторі: сполука утворилася на пилових зернах у хмарі поблизу центру Чумацького Шляху. Науковці зазначали, що це відкриття доводить: сполуки, важливі для зародження життя, можуть формуватися ще в крижаних просторах між зірками, а не лише на планетах.
Нагадаємо, супутник Сатурна Титан залишається єдиним відомим об'єктом Сонячної системи, крім Землі, де на поверхні постійно існує рідина: там є річки, озера, моря, хмари та опади, а гідрологічний цикл нагадує земний. Втім, роль води на Титані виконують рідкий метан та етан, а поверхня замість гірських порід складається з водяного льоду, твердого, як граніт, через екстремальний холод.