Підпишіться на нас в Google
Після Місяця та Марса – де ще люди могли б залишити свої сліди? 11 та 12 червня в Колорадо відбувся саміт "Люди на Титані – 2026", присвячений концепції Титану – найбільшого супутника Сатурна – як наступного напрямку для пілотованих експедицій після Марса.
Дослідники вивчили, наскільки складною може виявитися така подорож, що знадобиться для її здійснення, а також якими мають бути подальші кроки до цієї амбіційної мети, пише Space.
"Усі розуміють, що до реального втілення ще дуже далеко, але нормалізація самої ідеї – що Титан насправді є цілком розумним напрямком для людей – дуже важлива", – заявила директорка Інституту планетології зі штаб-квартирою в Тусоні Аманда Хендрікс.
Серйозне ставлення до цієї мети означає, що "у нас може бути наступний напрямок у думках – після Марса", – додала вона. Це сприяє просуванню вперед.
Щільна атмосфера
Експерти, що зібралися, вивчили цілу низку тем, пов’язаних із Титаном: від скафандрів і способів пересування, конструкцій житлових модулів і концепцій шлюзів до рівнів освітленості та можливих зустрічей з мусонами й повенями на цьому крижаному екзотичному супутнику, погодні умови якого базуються на вуглеводнях, а не на воді.
Крім того, великим плюсом визнали використання Титана як вузла для запуску місій з доставки зразків з інших супутників системи Сатурна – наприклад, Енцелада.
Настільки ж перспективним виглядає й використання багатих ресурсів супутника – метану, азоту та кисню – для забезпечення масштабного, набагато більш далекого дослідження за межами самого Титана.
"На нас чекає чимало планування, – зазначила Хендрікс, – але у нас є час!"
Одне з головних завдань – зрозуміти, як або скоротити час польоту до Титана, або пристосуватися до нього та пом’якшити негативний вплив на астронавтів, зазначила Хендрікс.
"Головна причина, через яку, на мій погляд, Титан – таке вдале місце для людей, – це щільна атмосфера, – додала Хендрікс. Ця атмосфера, в якій переважає азот, забезпечує природний захист від шкідливого випромінювання багатьох видів.
Попередні місії
Розуміння того, з чим зіткнуться відвідувачі супутника, поглибила роботизована місія – зонд "Гюйгенс" Європейського космічного агентства, який здійснив посадку на Титані 14 січня 2005 року в рамках спільної місії NASA та ESA "Кассіні-Гюйгенс" до Сатурна.
Наступною в черзі на посадку на Титані стане атомна місія NASA "Dragonfly", запуск якої наразі заплановано не раніше 2028 року – з подальшим шестирічним перельотом до далекого супутника.
Під час своєї більш ніж трирічної місії на поверхні ротори "Dragonfly" пересуватимуть апарат на багато кілометрів по поверхні Титана, автоматично прокладаючи маршрут до різних районів. Апарат створено для відбору зразків поверхневого матеріалу та їхнього аналізу всередині гвинтокрилої машини за допомогою наукових приладів.
Надзвичайно амбітно
У дводенному засіданні взяв участь Скот Рафкін, директор факультету космічних досліджень Південно-Західного дослідницького інституту (SwRI), планетолог і фахівець з атмосфер. Саміт проходив на майданчиках Відділу науки та досліджень Сонячної системи SwRI.
"Усі розуміли, що відправлення людей на Титан – надзвичайно амбітне завдання. Але історія показує, що найбільші досягнення в дослідженнях починаються тоді, коли люди готові прагнути до цілей, що здаються недосяжними", – заявив Рафкін.
Поділившись своїми особистими думками, він зазначив, що саміт став "початком довгострокових зусиль, щоб уявити й зрештою досягти чогось справді революційного".
Титан – один із найпривабливіших світів Сонячної системи, сказав Рафкін; це місце з річками, озерами, погодою, дюнами та складною хімією, не схоже ні на що з того, що нам відомо. Прагнення до пілотованого дослідження Титана, за його словами, створює довгострокову основу та надає наукову мету, що виходить за межі Місяця та Марса.
"Це не питання фізики"
Рафкін зазначив, що орієнтація на Титан також прискорить розвиток технологій, необхідних не лише для дослідження цього супутника, а й для подорожей по всій Сонячній системі.
"Пілотована експедиція на Титан – це не питання фізики, – підкреслив Рафкін. – Це питання часу, технологій і відданості справі. Ми розуміємо більшість основних викликів. Ми знаємо про багато з тих критичних наукових та інженерних прогалин, що залишаються".
Кожен прорив у рушійних установках, енергосистемах, виробництві, робототехніці, обчисленнях, системах життєзабезпечення та зв’язку, за словами Рафкіна, наближає нас до Титана, водночас відкриваючи можливості для дослідження всієї Сонячної системи.
Не всі рішення існують сьогодні, продовжив Рафкін, але шлях уперед стає дедалі яснішим.
Початок руху
"Деякі кроки можна зробити вже зараз – наприклад, відправити орбітальний апарат, щоб краще вивчити систему Титана, – заявив Рафкін. – Інші можливості вимагатимуть десятиліть або навіть поколінь розробки. Завдання величезне, але досяжне".
Рафкін підкреслив, що саміт не був присвячений плануванню конкретної місії.
"Йшлося про початок руху. Якщо освоєння космосу нас чогось і навчило, то це того, що амбітні цілі прискорюють інновації способами, які ми не можемо повністю передбачити. Пункт призначення – Титан, але ми інвестуємо в самих себе", – підсумував він.
Другий саміт "Люди на Титані", за словами Хендрікс, заплановано приблизно на дату запуску місії NASA "Dragonfly" у 2028 році.
Раніше УНІАН повідомляв, що одна планета мала загинути ще мільярди років тому.
