Як повідомляє БФ «Православна спадщина України на Святій Горі Афон», історія свята бере початок у VI ст.,
введено календарне обчислення за індиктами, 15-річними періодам накладення данини. Слово «індикція» (лат. Indictio - «проголошення») означає збір податків для поставки продуктових запасів уряду. Офіційне візантійське літочислення почалося з 1 вересня 312 року. У 325 році перший Вселенський Собор затвердив цю дату.
На Русі це свято почали відзначати в 1492 році. Петро I в 1700 році переніс цивільне свято на 1 січня, а в церковному календарі збереглася колишня дата - 1 вересня (14 вересня за новим стилем).
У день новоліття в Православній Церкві згадують, як Господь Ісус Христос прочитав в синагозі Назарету старозавітне пророцтво Ісаї (Іс 61. 1-2) "про настання літа сприятливого" (Лк 4, 16-22). У юдеїв ці слова сприймалися як "ювілейний" рік, коли рабам дарувалась свобода, і за викуп можна було повернути землю тим, хто раніше зубожів.
У всіх православних храмах відбудуться молебні про початок нового індикта. У цей день співається тропар: ""Всея твари Содетелю, времена и лета во Своей власти положивый, благослови венец лета благости Твоея, Господи, сохраняя в мире град Твой, молитвами Богородицы, и спаси ны".
Православні християни дякують Богові за ще один дарований Ним рік і просять сил, щоб прожити його з користю для спасіння душі.
Свято церковного новоліття з'єднується зі святковим богослужінням на честь преподобного Симеона Стовпника, пам'ять якого випадає на цю ж дату. Перший велике свято нового церковного року - 21 вересня, Різдво Пресвятої Богородиці.
