Особливою жорстокістю російські тюремники відзначалися у відношенні до полонених українських морських піхотинців, десантників і снайперів. Про це звільнений з полону журналіст Дмитро Хилюк розповів в інтерв’ю для УНІАН.
Він розповів, як у російському СІЗО в Новозибкові (Брянська область) знущались з українців. Він вважає цю в’язницю страшним місцем.
"Там били. Били на так званих перевірках. Ти вибігаєш в коридор, повертаєшся спиною, обличчям до стіни, ноги - розставлені, руки - над головою, а долоні вивернуті назовні, і називаєш своє прізвище… І саме в цей момент тебе могли вдарити дубинкою, палицею", - наголосив журналіст.
Крім того, за його словами, росіяни "могли змушувати людей повзати по підлозі, падати один на одного - на кучу, обливали водою".
"Усіляко принижували і знущалися. Щодня змушували співати російський гімн, російські пісні", - підкреслив він.
Разом з тим, як додав Дмитро, дуже сильних побоїв завдавали рідко.
"Зазвичай, на допитах і, в основному, військових", - зазначив Хилюк.
Його особисто допитували не так багато разів.
"І мене на допитах не били. Військових мучили набагато більше. Особливо, хто був морським піхотинцем, чи десантником, чи снайпером. Цим діставалось найбільше", - наголосив журналіст.
У Новозибкові він пробув до 11 травня 2023 року, а потім погрузили в автозаки і повезли у невідомому напрямку. Дмитро розповів:
"Їхали цілий день, а увечері ми з жахом дізнались, що це якась дуже велика тюрма. З автозаків нас, близько 200 осіб, прогнали через стрій з дубинками, загнали у так звані прогулянкові дворики - бетонні приміщення, приблизно 4х4 метри, заґратовані зверху, і там примусили усю ніч стояти на ногах. Зрідка дозволяли змінити позу, можна було стати на коліна, але тільки з їхнього дозволу. Сісти не дозволяли навіть літнім (з нами були люди, яким за 60 років, вони втрачали свідомість)".
Він згадує, як в одного чоловіка стався напад епілепсії, але жодної допомоги не було. Єдине, що казали росіяни: "Візьміть того, що валяється і покладіть на лавку".
"Це була жахлива ніч. Спочатку ми думали, що це така фільтрація, що нас по одному виводитимуть в тюрму і заселятимуть. Але після того, як ми простояли кілька годин, я розумів, що ми поїдемо далі. Так і сталось. На світанку нас знову провели через стрій спецназівців з дубинками, посадили в автозаки і знову повезли. По сонцю я визначив, що ми їдемо на північний схід,тобто все далі від України. Дуже далеко", - додав Дмитро.
Зрештою, він опинився у колонії Пакіно Володимирської області РФ.
"Нам на так званій прийомці вже не били - гнули матюки, давали мало часу помитися, але так,як було в Новозибкові, вже не били. Забрали стару зеківську форму, в якій ми прибули, дали таку саму нову, і позакидали в камери. Камери були переповнені. В моїй, розрахованій на 6 осіб, було 15", - зазначив журналіст.
За його словами, траплялися випадки, коли росіяни у цій в’язниці били українських військових.
"Гімн російський ми тут вже не співали, але на прогулянковому дворику вони нас задовбували: "Співай "Катюшу"!", "Співай "Смуглянку"!", співай ще якусь радянську і пострадянську попсу…", - додав Дмитро.
Також він загадав про випадки в полоні, коли російські тюремники обмежували видачу їжі українцям.
"Нас карали тим, що позбавляли їжі. Через мене, приміром, таким чином двічі карали, бо я, на їх думку, недостатньо низько перед ними схилився (вони вважали, що перед ними всі мають схилятися, і ми дійсно гнули голови). Тобто, якщо ти сильно "борзо" стоїш, - все, ви не їсте", - повідомив Хилюк.
Він додав, що росіяни могли не дати або забрати хліб, якщо хтось присів на ліжко.
"Покарання могла викликати будь-яка поведінка, яка видавалась їм дуже свавільною чи зухвалою", - заявив він.
Також Дмитро розповів, як російські тюремники проводили агітацію серед українців.
"Вони з нами неформально не спілкувалися, більше ображали. Розмовляти з нами було заборонено", - зазначив Дмитро.
Водночас, він додав, що з російською агітацією був один сміх.
"Приблизно у березні цього року зайшли до нас, наказали відвернутися до стіни, і чую звук скотчу та розгортання паперу. Коли двері закрилися, ми розвернулися і побачили, що нам повісили чорно-білу роздруківку на сторінку А4 - типу радянський плакат. На ньому - радянський льотчик Кожедуб і напис: "Это - Иван Кожедуб - украинец и герой, а ты - бандеровец и запроданец Запада", - розповів Хилюк, посміхаючись.
Він зізнався, що йому дуже смішно стало від цього плаката. Дмитро повідомив:
"Хлопці молоді на мене дивляться, вони ж не розуміють ту радянську пропаганду, очима кліпають, питають: "Хто цей дядько?". Кажу: "Це радянський герой, льотчик, з німцями воював" - "А чого ти смієшся?" - "Ну, ви текст прочитайте. Вони цим лайном хочуть нас переконати, щоб ми увірували в Радянський союз". Така була у росіян агітація".
При цьому, він додав, що в інших камерах агітація була "не менш феєрична".
"Приміром, також саморобна роздруківка з принтеру, посередині - три зображення - фото Шухевича, Бандери і Коновальця, і великий напис російською: "На їх совісті - тисячі українських життів. Це - твої герої?"… На таку агітацію кожен в’язень хотів би чесно відповісти: "Так", - зазначив Хилюк.
Звільнення Хилюка з полону
Як повідомляв УНІАН, український журналіст Хилюк пробув у полоні з 3 березня 2022 року. Його звільнили під час обміну 24 серпня 2025 року.
За словами Дмитра, для нього особисто війна розпочалася 25 лютого 2022 року, коли його село Козаровичі під Києвом окупували російські війська. Окупанти тоді стали дуже злими, оскільки Збройні сили України чинили запеклий опір російському вторгненню.
Вас також можуть зацікавити новини:
- "В російській колонії нас били руками, ногами, палками, шокерами. Приводів для цього було не потрібно", - звільнений з полону нацгвардієць Артем Матвєєнко
- "Не бачили ні трави, ні птахів": кореспондент УНІАН Дмитро Хилюк дав інтерв'ю після повернення з полону
- "В РФ дуже бояться українців. Тюремники не знімають балаклав, на камеру з 3-4 осіб приходить 10 охоронців", - звільнений з полону журналіст Дмитро Хилюк
