На Донбасі загинули одразу чотири морпіхи з 36-ї бригади. Військовим було від 20 до 31 року.

Друзі й рідні розповідають, що бійці хотіли захищати свою батьківщину. Вони уклали контракт й поїхали на передову. Деякі з них мріяли все своє життя присвятити армії, передає "Обозреватель".

Про старшого матроса, 30-річного Олександра Шарка, його друзі згадують добре, кажуть, що він був добрим і скромним хлопцем.

Відео дня

"Саша був одним з кращих у військовій підготовці. Його хотіли призначити командиром відділення. Він був дуже правильним, і залишиться для нас сміливим і рішучим", – сказав його товариш.

Шарко не зізнавався мамі, що насправді служить на передовій.

"Мама казала, що він служить у Миколаєві, все у нього добре. Навіть не знала, що Саша воює", – зі сльозами говорить знайома родини.

Батьки Олександра на пенсії, його батько – колишній військовий, мама в минулому була медиком. Сім'я жила десь в Іркутській області, коли батько служив, а після розпаду СРСР повернулися в Україну, на батьківщину, тут їм у Козелецькому районі дали будинок.

Олександра збираються поховати в селі Олбин Чернігівської області, де мешкає його рідня. Тут же поруч є й могила його бабусі.

Олександр Шарко / фото Facebook

На війну Шарко пішов разом з 20-річним матросом Владиславом Раком. Вони в один день підписали контракт у Козельці й поїхали на схід. У Влада залишилися ще молодша сестра і брат.

"Ми із Сашею і Владом разом починали свій армійський шлях. Перші стрільби, польові виходи, присяга. Разом були лише два місяці, але за цей час вони показали себе як справжні товариші. Обидва спокійні, тихі, але на них завжди можна покластися. Влад розповідав, що любив ходити на природу. І в польових умовах він чудово почувався, майстерно розводив багаття. Після цього ми роз'їхалися, а тепер така новина, мені дуже шкода", – розповіла їхня товаришка зі служби Інга.

Влад Рак в армію вирушив до 18 років, до своєї загибелі він прослужив вже майже два роки. Як розповів його родич, хлопець завжди хотів стати військовим.

Владислав Рак / фото Facebook

Солдат Сергій Шандра родом з Вінницької області – з маленького села Торчин під Хмільником. Йому було лише 23 роки. Була й дівчина, Валя. Їдучи, він обіцяв з нею одружитися, щойно повернеться з ротації.

До служби Сергій навчався у професійному ліцеї сфери послуг у Хмільнику. Потім працював трактористом у своєму селі. "Служити пішов, тому що там була хороша зарплата, він так і говорив. І мені теж пропонував підписати контракт", – розповів його одногрупник Олександр.

В армію Сергій пішов восени минулого року, за призовом. Встиг прослужити лише вісім місяців, п'ять з них – за контрактом.

"Ми з ним на навчаннях разом були, чудовий хлопець, добрий, не жадібний. Він вирішив підписати контракт, хоча ми його відмовляли, навіщо тобі це. На контракті він всього п'ять місяців був, ще добре не навчений і не обстріляний, але одразу потрапив на передову. Шкода, що молоді гинуть", – сказав його товариш.

У Сергія залишилися мама і старша сестра. За словами його друга дитинства, сестра живе в іншому місті, у неї своя сім'я.

Сергій Шандра / фото Facebook

"Їхня мама сама виховувала. У них сім'я дуже хороша. А в дитинстві Сергій захоплювався футболом і любив риболовлю", – згадує однокласник.

Загиблому матросу Василю Курдову було лише 20 років. Він теж дуже хотів стати військовим. З нетерпінням чекав, коли його призвуть в армію й одразу ж уклав контракт.

"Він був дуже гарним хлопцем. Займався спортом, грав у футбол, їздив на змагання з настільного тенісу. Колись мені розповідав, що дуже хоче піти служити в армію за контрактом. Вася завжди казав: "Це моя Україна, і я з радістю буду її захищати". Так він і зробив", – розповіла його колишня однокласниця.

Василь Курдов / фото Facebook

Як повідомляв УНІАН, в результаті ворожого обстрілу під Павлополем 6 серпня загинули четверо військових одного з підрозділів морської піхоти: старший матрос Олександр Шарко, матрос Владислав Рак, солдат Сергій Шандра і Матрос Василь Курдов.