Президент Володимир Зеленський напередодні візиту до Туреччини заявив, що Україна готується активізувати перемовини для закінчення війни. Також західна преса написала, що Київ отримав "сигнали" про низку пропозицій США щодо припинення повномасштабної війни, які Вашингтон обговорював із Росією. Що це означає та чи справді наразі вимальовуються якісь передумови для досягнення миру, в інтерв’ю УНІАН розповів воєнний експерт Українського інституту майбутнього, консультант комітету ВР України з питань національної безпеки та оборони Іван Ступак.
Що насправді зараз відбувається? Дійсно виникли передумови до мирної угоди, чи нам спробують щось нав’язати?
Точно будуть нав'язувати. Президент поїхав до Туреччини і оголосив про ініціювання перемовин, точніше, перефразую, реанімацію перемовин. Буквально до цього, за пару тижнів, здається, пан Кислиця (перший заступник міністра закордонних справ Сергій Кислиця – УНІАН) казав, що все, жодних перемовин вже не ведеться з РФ. Як одне з пояснень - це спроба зняти напругу в українському суспільстві і хоч якось змістити фокус з того, що у нас зараз відбувається всередині (мова, зокрема, і про цю історію з Тимуром Міндичем), на щось зовні. А назовні - це перемовини.
А щодо Росії… Прессекретар Кремля Дмитро Пєсков заявив, що говорити про будь-які зрушення поки зарано. Москва готова домовлятися?
Російська Федерація зараз не сідає за стіл перемовин, її там немає. Це виключно спроба розпочати діалог. Моє велике припущення, що під час зустрічі в Туреччині з Віткоффом (спеціальний посланець президента США Стів Віткофф – УНІАН), принаймні, вона була анонсована, президент Зеленський, можливо, спробує особисто через нього передати Путіну своє бачення, якісь карти покласти на стіл, якщо говорити термінологією американського президента, щоб зацікавити Російську Федерацію. Щось, можливо, що могло б хоч якось зацікавити російську сторону, бо зараз росіяни абсолютно точно не зацікавлені в мирних перемовинах. Адже у росіян все нормально: наступ є, просування є, відступ українців є, невпевненість західних партнерів є, ресурсу Україні не вистачає, як фінансово, так і людей.
Але ще раз, мирні перемовини не починалися від слова зовсім. Хоча міністр закордонних справ Туреччини говорив про те, що, на його бачення, ми всі просунулися дуже далеко і вже десь мир вимальовується. Де він може бути? Важко сказати.
Американці підготували план закінчення цієї війни. Він має чотири блоки, в тому числі гарантії безпеки для України, гарантії безпеки для Європи, взаємовідносини американців з росіянами. І, як кажуть злі пліткарі, начебто європейці там участі не приймали, їх запитувати не будуть. І, як варіант, будуть тиснути на українського президента, щоб він просто погодився на все те, що там буде прописано.
Politico написало, що мирна угода щодо війни в Україні може бути досягнута "вже цього тижня". Це казка?
Не поспішаємо. Американці можуть написати все, що завгодно. Давайте відверто, подобається нам це чи ні, але потрібна згода росіян. Вони можуть просто тягнути час. Вони можуть сказати, що нам це неприйнятно, нам потрібно знайти першоджерело конфлікту.
До речі, The Wall Street Journal заявило, що президент США Дональд Трамп відправив до Києва делегацію високого рівня з Пентагону для проведення перемовин для останньої спроби адміністрації поновити переговори про припинення війни в Україні. Очікуємо позитивні результати?
Американська делегація, яка приїхала до України, - це точно не про дипломатію взагалі, оскільки пожежники і військові не розмовляють про дипломатію. Я припускаю, що вони хочуть почути, побачити на власні очі наших топових офіцерів. Пан Сирський, звичайно, командувач Повітряними силами, Сухопутними військами, пан "Мадяр", Буданов – всі вони обов'язково будуть присутніми. І від них хочуть побачити картину. А саме: що відбувається в Україні насправді, скільки вона має людей, техніки, авіації, наскільки впорається, чи не впорається, наскільки може вистояти, чи не вистоїть. Плюс побачити, що є з того боку - з російського. За результатами вони складуть своє власне враження, підготують звіт і передадуть його безпосередньо Трампу. Ну і він далі вже буде розмірковувати, що з цією інформацією робити.
В якій ми ситуації станом на зараз з точки зору фронту? Покровськ поки не впав?
Він впав, реально його немає, там сіра зона вже. Сіра зона означає, що там немає українських військових. Можна говорити про формальності, чіплятися за якусь багатоповерхівку, що ми там, але Покровськ вже під контролем росіян. Мирноград - в напівоточенні. Гуляйполе - вимальовується новий котел в цій фортеці. Тому, на жаль, ситуація непроста на фронті.
Чому РФ зараз такі масовані обстріли розпочала? Можливо, намагається доторгуватися? Чи обстрілює, бо може?
Вона це може, і зараз - сезон. Вона користується нагодою. До кінця березня росіяни будуть цим користуватися максимально, наскільки це можливо. Вони дійсно чекають на прогноз погоди, щоб були погані погодні умови, щоб були морози, щоб якомога більше знеструмити українську інфраструктуру.
Їх навіть цікавить не стільки населення, хоча частково їхня ціль - народне обурення. Проте головним чином їх цікавить економіка. Наприклад, знеструмлено велике металургійне підприємство, а, отже, не переробляє руду, не виготовляє металеві вироби, не вивозить за кордон, не отримує валюту, не фінансує армію.
Мирний план і реальний мир - яка між ними відстань, якщо дивитися на все реально?
Величезна прірва. Якщо Росія мирний план не сприйняла взагалі, то їх може бути скільки завгодно. Якщо росіяни цей план сприймають серйозно, не просто на словах, а серйозно готові щось робити, тоді дійсно є світло в кінці тунелю. На жаль, поки що від росіян ми нічого не чули.
Хоча американці пропонували їм разом корисні копалини добувати, газом торгувати з Європою. Росіяни на це не пішли. Можливо, загроза величезних санкцій з боку США все ж таки якось буде впливати на Росію, і вона хоча б частково погодиться на пропозиції американців розпочати цей процес. Але це довгий процес.
Іван Ступак - військовий експерт Українського інституту майбутнього, консультант комітету ВР України з питань національної безпеки та оборони.
У 2015 році було обрано депутатом Київської обласної ради від БПП "Солідарність" за 44 округом (Поліський район) як безпартійний, член однойменної фракції. Член "регламентної" комісії обласної ради.
У 2004-2015 роках обіймав оперативні та керівні посади у Головному управлінні СБУ у місті Києві та Київській області.
Закінчив Національну академію СБУ.
