Якщо спробувати порівняти ситуацію на східному кордоні України сьогодні і навесні, коли Росія масово перекидала важку техніку й озброєння на полігони на свою європейську частину, то порівнювати, справді, нічого.
Зауважу, що й навесні до наших кордонів майже ніхто не доїхав, навіть у 100-кілометрову зону. А зараз мова йде взагалі про пункти постійної дислокації російських частин. Вони знаходяться на зимових квартирах. І вони там з’явилися не вчора (принаймні 85 тисяч було до 2019 року), а стоять там сім років. Ніяких полігонів, ніяких навчань, ніяких бойових стрільб – нічого сьогодні не проводиться.
Тож я довіряю словам Головнокомандувача Збройних Сил України, який каже, що ситуація контрольована і якщо є якісь зміщення, то вони планові.
Адже, по-перше, коли Bloomberg пише про якісь переміщення на підставі даних якоїсь розвідки, то навіть не вказує, якої саме. Так, партнери України на Заході стурбовані, лунають політичні заяви, але жодного офіційного підтвердження описаним діям немає. Йде політична гра, яку ведуть США, а ми лише мовчазні учасники цієї гри.
По-друге, коли Bloomberg пише про розташування танкового батальйону, то танковий батальйон – не танкова бригада. І це потрібно розуміти! Якщо ми завтра перемістимо батальйон, то це хіба означає що у нас війна? Ні. Знову наведу слова Головнокомандувача Збройних Сил, який сказав, що на сьогодні наша розвідка не спостерігає формування ударного угрупування для здійснення вторгнення в Україну.
Партнери України на Заході стурбовані, лунають політичні заяви, але жодного офіційного підтвердження описаним діям немає
Втім, це не означає, що небезпеки немає. Вона завжди є, адже що там в голові у пана Путіна, можемо тільки здогадуватися. Так, ознак підготовки до війни наразі немає – російські частини стоять у пунктах постійної дислокації і займаються повсякденною діяльністю, навіть не проводять навчання. Тобто немає, чим вторгатися. Але якщо гіпотетично розглядати найгірший варіант, варто просто поглянути на політику Кремля.
По-перше, президент РФ Володимир Путін говорить, що Росія не закінчується ніде. Це перша його теза. По-друге, ще одна теза - Росія буде захищати "русский мир" у будь-якій частині земної кулі.
Іншими словами, щоб російські танки увірвалися на нашу територію, щоб рятувати "русский мир", достатньо, щоб у Києві лунала російська мова. Адже Росії не потрібно ніякого приводу, вона "не закінчується ніде".
Однак наразі є стримуючі фактори. Річ у тім, що, якщо російський солдат перетне наш кордон, це означатиме офіційну війну на європейському континенті. Як ви думаєте, яка буде реакція Заходу? Тут уже стурбованістю не обійдешся.
Іншими словами, щоб російські танки увірвалися на нашу територію, щоб рятувати "русский мир", достатньо, щоб у Києві лунала російська мова
Офіційна війна - це не так, як у 2014 році: "зелені чоловічки", "шахтарі", "трактористи", а нас там взагалі немає. ООН буде змушена застосувати, відповідно до Статуту, заходи до країни-агресора, а це секторальні санкції (по секторах економіки), припинення стосунків з країною у будь-якому форматі для членів Організації Об'єднаних Націй. Якщо ООН цього не виконує, то вона саморозпускається.
І ще один важливий чинник, що РФ важко здійснити напад на Україну: українська армія зараз – це не армія зразка 2013-2014 років. І Росія це розуміє. Дивіться, як там побоюються через те, що ми отримаємо високоточну та високотехнологічну сучасну зброю, що нас навчають новітнім методикам ведення бойових дій, що присутні інструктори з країн членів НАТО… РФ розуміє, що з кожним днем, з кожним місяцем, з кожним роком росте ціна перемоги для них. Тобто їм буде все важче і важче це зробити, а у якийсь момент станеться так, що Росія не зможе подолати оборону Збройних Сил України.
Вже сьогодні ми виросли по чисельності, більше, ніж у 2,5 разу. І, якщо брати до уваги бойовий потенціал, то ми відстаємо лише в авіації та ракетних військах. А так, то за деякими параметрами Збройні Сили України навіть кращі за Збройні Сили Російської Федерації.
Олег Жданов, полковник запасу, військовий експерт
