Ледь не щоденні повітряні удари по Україні – це стратегічний підхід Росії, який передбачає поетапне збільшення кількості повітряних цілей, що будуть суттєво навантажувати українську систему ППО. При якісних метеоумовах робота протиповітряної оборони є ефективною, але при низькій хмарності є ускладнення для перехоплення. Росія обрала такий шлях, бо він перспективний, адже протидії такій загрозі у світі не існує, маємо лише поодинокі точкові рішення.
Річ у тім, що раніше вся класична система ППО будувалася для ураження великих за розміром і реактивних (або на великих швидкостях) цілей. Зараз ми говоримо про дрони - відносно малі за розміром та із порівняно малою швидкістю. Більшість систем радіолокації таку ціль просто не бачать, тому більшість перехоплювачів ракет не можуть виконувати цю функцію щодо дронів.
В останній місяць літа Україна може піддаватися з боку Росії масованим обстрілам із застосуванням понад тисячі повітряних цілей одночасно. Але це будуть не щоденні атаки, а певна кількість масованих обстрілів в місяць, як і було раніше – раз в тиждень або у два-три тижні. Проте кількість застосованих засобів ураження буде зростати. Передвісників цього ми спостерігаємо вже зараз: за дві нічні атаки з 8 по 10 травня ворог запустив понад тисячу повітряних цілей.
Що маємо розуміти? Такі "килимові бомбардування" за допомогою дешевих далекобійних засобів – вже звична тактика ворога. Тобто, ворог намагатиметься збільшити кількість засобів ураження в повітряному просторі одночасно. Але мова не про тисячу ракет, або саме "Шахедів". Річ у тім, що росіяни не можуть зробити велику кількість "Шахедів", тому додаватимуть імітаційні цілі, на кшталт, "Гербера", "Пародія" і так далі.
Наші дії в теперішній ситуації застосування ворогом "килимових бомбардувань" нагадують реакцію людини, яка в кімнаті, куди налетіло багато мух, намагається з усіма ними справитись за допомогою лише мухобійки. Ми зараз, не маючи засобів, які в автоматичному режимі стріляють по цих "мухах", захищаємось саме так – змушені самостійно, вручну наводити засоби ураження на ворожі цілі в небі. Навіть більшість дронів-перехоплювачів, на жаль, використовується в ручному режимі.
До речі, маємо також розуміти, що застосування нами дронів-перехоплювачів проти російських "Шахедів" стимулюватиме ворога до їх модернізації. Ймовірно, шляхом надання пришвидшення дрону при полюванні на нього. Адже такий БПЛА не зможе робити різкі маневри, бо, в такому разі, впаде. Тож ми маємо вже зараз казати про дрони-перехоплювачі на реактивній тязі і про можливості перехоплення ворожих повітряних цілей не лише в режимі погоні, але й зустрічним курсом.
Загалом, наше головне завдання - зробити логіку використання "Шахеда" не ефективною. Тобто, щоб він не робив, на якій висоті і швидкості не пролітав, ми в режимі реального часу повинні бачити координати і мати можливість працювати різними засобами для перехоплення (від дронів-перехоплювачів до авіації).
І ще один момент: масовані дронові атаки РФ розраховані на удари по інфраструктурі в Україні. Тут ворог намагається здійснювати не тільки руйнування, але й психологічний тиск на населення. Відверто, за останній місяць кількість точкових ударів по важливих об’єктах в Україні суттєво збільшилася. Сталося це і через масштабування кількості російських дронів, і через розлогу роботу "стукачів", які "зливають" координати деяких цілей. З огляду на це, маємо знайти дієві заходи для розв’язання і цієї проблеми теж.
