Думка
Я не вважаю, що прем’єр-міністр України має бути ерудитом. Йому зовсім не обов’язково дивитися дитячі мультфільми, зубрити прізвища українських класиків чи вивчати по карті, з якими країнами межує наша держава.
Ну, сплутав він сусідню Словаччину з балканською Словенією – і що з того? Словацький прем’єр Роберт Фіцо від цього не став словенцем, і, наскільки було видно з його виразу обличчя, яке показали по телевізору, аніскільки не образився. Тим більше, Янукович, коли помітив жах в очах протокольної служби, тут же поправився, назвавши країну “Словакією” (добре, що не “Чехословакією”): “Ті питання, які виникають е-е-е-е-е-е на рівні нашої української діаспори в е-е-е-е-е Словенії... в Словакії...”
Прем’єр-міністр не зобов’язаний знати все. А тим більше такі географічні тонкощі.
Ось наші ЗМІ глузують з його висловлювання про “шпильки в колеса”, які він не дозволить нікому вставляти: “Ми не дозволимо нам вставляти, як то кажуть, шпильки в колеса на різних рівнях, ми руки повідбиваємо тим, хто це робитиме”. І правильно – треба повідбивати! Уявляєте, приїздить прем’єр кудись у регіон – питання рішати, а якісь негідники йому шпильками шини проколюють. За таке треба строк давати, не те що руки відбивати...
Знову ж таки набуло популярності висловлювання глави уряду про Мішку: “Любі друзі слушают... как говорят... как это пословица есть: а Мішка слушает, да ест”. В криловському оригіналі, як відомо, йдеться про кота Ваську... Кажуть, що, мовляв, прем’єр-міністр не знає російської байки, яку вивчають у початковій школі.
Але елементарний аналіз показує, що не все так примітивно, як видається на перший погляд. Виявляється, що з 18 Василів у Верховній Раді 10 – входять до складу фракції Партії регіонів, інакше кажучи 55,6% парламентських Василів є соратниками Віктора Федоровича (Берташ, Біба, Горбаль, Грицак, Демчишен, Євтухов, Кисельов, Потапов, Хара, Ядуха). Крім того, в уряді двоє міністрів носять це славне ім’я – регіонал Джарти і соціаліст Цушко.
Тоді як ситуація з Михайлами зовсім інша. Із 10 “Мішок” лише троє належать до фракції Партії регіонів (жалюгідні 30%: Мироненко, Разгоняєв, Чечетов). А з решти 70% – двоє перебіжчики від БЮТ, яких узагалі ніхто серйозно не сприймає, – Гладій і Зубець. Серед міністрів Михайло лише один – Папієв, який мав колись стосунок до маргінальної партії СДПУ(о).
Хіба не очевидною є політична підоснова такої підміни Васьки на Мішку? Янукович явно не хотів кидати тінь на своїх однопартійців чи змушувати їх сушити голову над питанням: а кого це він мав на увазі?
Тож не слід кричати про брак інтелекту, не розібравшись як слід. Він там є, треба тільки добре пошукати.
Оксана Охрімчук, м. Київ
