Думка
Жовтневий переворот дивиться нам в спину не лише гарматним дулом біля метро "Арсенальної" і крижаними очима Косіора, Петровського, Мануїльського та інших діячів епохи, погруддя яких встановлені на київських вулицях. Інколи, як-от сьогодні, відлуння реву матроських горлянок на площі Зимового заскочує нас цілком зненацька.
У садку, який відвідує донька, оголосили, що сьогодні в них святковий ранок. Коли поцікавився, чому саме 6 листопада і посеред робочого тижня, то мене ввели в екскурс історії дошкільного навчального закладу. Ранки вже впродовж не одного десятиріччя влаштовуються в них 6 листопада (тому що 7-ме і 8-ме колись були вихідними), на Новий Рік і на Восьме березня.
Але! Велика Жовтнева революція давно вже стала Жовтневим переворотом, вихідні вилучено з переліку державних свят, дітлахи не декламують віршики про дєдушку Леніна, однак традиція живе? Тож сьогодні в нас дома вранці маленьке гамірне “свято”, оскільки доня перебирає вбрання і чепуриться перед дзеркалом.
До садка я веду її повз пам’ятник Мануїльському, і вже незабаром вона запитає мене, що це за дядя. Кілька років тому я так і не спромігся пояснити це її старшому братові, хоча й навчався колись на романо-германському факультеті, на одному потоці чи то з внучкою, чи то з правнучкою товариша Мануїльського. Можливо, цього разу я не полінуюся “прогуглити" (від слова google. – Мод.) це прізвище, щоб не виглядати перед дітьми невігласом.
Ігор Шпак, м. Київ
