У Києві, на лівому березі, біля вул. Березняківська, просто під залізничним полотном зупинився великий циганський табір, що перекочував у столицю два місяці тому із Закарпаття.
Як повідомляється на сайті газети "Сегодня", цигани живуть дуже бідно, в антисанітарії, а їжу готують на багатті.
За інформацією газети, в таборі 50 людей. "Прихистки зроблено зі старих матраців і ковдр, знайдених на звалищах. Навколо них бігає близько двох десятків дітей – всі напівголі і брудні. Поряд горить багаття, де в казані вариться щось зелене. Молода циганка миє посуд у брудній мисці, чорною водою", - пише газета.
Одна із співрозмовниць видання — циганка Людмила — повідомила, що воду беруть на найближчій автомийні. "Там гарні, добрі люди і вони нам допомагають. Ми не миємося практично, бо ніде. Варимо все на багатті. Купуємо супові набори. На щось більше грошей немає", - говорить циганка, у якої п`ятеро дітей.
"Ми жили під Ужгородом у глиняному будинку. Роботи немає, всі голодні. "Барони" забирали гуманітарну допомогу, відкрили магазини. Щось скажеш – куля в голову, тому ми виїхали", - поділився з журналістами глава родини Микола.
За його словами, на життя в столиці цигани заробляють на збиранні металобрухту і макулатури. "Це наше єдине джерело доходу. Раніше працював на будівництвах – штукатурив, дахи стелив. Але мене "кинули", гроші не заплатили, лише на дорогу додому дали. А на металі не обдурять", - додав він.
За інформацією видання, один циган заробляє на місяць 200-300 грн. "Діти ніколи не їли морозива. Нам ніхто не допомагає, ми нікому не потрібні, на жаль. Ми беззахисні", - розповідає Людмила.
Табором керує старійшина. "Це старик, який вирішує, кому більше потрібно поїсти, а хто може поголодувати", - кажуть цигани.
"Ми не займаємося жебрацтвом. Бабусі наші, циганки старі можуть, але ми - ні. А на час Євро ми підемо. Тому що фани, коли їх команда програє, почнуть бити машини, вбивати людей. І нас також уб`ють, тому ми боїмося і виїдемо.", - говорять цигани.
