Атлантичний блакитний тунець здатний переводити накопичену в організмі ртуть у безпечні форми. Про це пише earth.com.
Вчені з кількох організацій та Норвезького інституту морських досліджень (IMR) під керівництвом Алена Мансо провели дослідження вмісту ртуті у рибі, обравши для тестування блакитного атлантичного тунця.
В їх дослідженні пояснюється, що в океані існує небезпечна форма ртуті, яку виробляють деякі бактерії. Вона накопичується у дрібних рибах у вигляді органічної сполуки - метилртуті, що зв’язується з білками. Великі риби, які на них полюють, також накопичують цю ртуть. Цей процес вчені називають біомагніфікацією. Він пояснює, чому в організмі великих старих риб може бути більше ртуті, ніж в малих.
Зокрема, розрізняються за вмістом ртуті види тунців. Менші за розміром тунці, які знаходяться нижче у харчовому ланцюзі, накопичують її менше. А великі блакитні тунці – більше. Однак при цьому організм блакитних тунців може переробляти ртуть на безпечні форми.
Це й виявило дослідження Алена Марсо та його колег. Вони за допомогою спеціалізованого обладнання відстежили хімічні форми ртуті в тканинах атлантичного блакитного тунця. Вони виявили значну частку ртуті в м'язах, які люди використовують в їжу під час промислового вилову цієї риби. Однак, у селезінці тунця ця ртуть за допомогою селену вже перетворювалася на мінералоподібну речовину - селенід ртуті. І таким чином у м’язах кількість ртуті зменшується.
Це здивувало вчених, адже більшість морських тварин та ссавців розкладають метилртуть у печінці. Однак тунець, схоже, проводить детоксикацію свого організму іншим чином. Головний висновок дослідження, пояснив Марсо, полягає у тому, що в рибах існують різні види ртуті. А під час оцінок слід вимірювати саме метилртуть, і це зробить тестування продуктів більш точним.
"Зазвичай вважається, що вся ртуть у рибі метильована, наші результати показують, що це не завжди так", - сказав він.
Вчені підкреслюють, що їх дані не стверджують, що блакитний тунець має низький вміст ртуті. Вони лише доводять, що частка ртуті в його організмі зв'язана у формах, менш доступних для засвоєння людиною.
Цікаво, що і в організмі великих хижаків, таких як блакитні марліни, також знаходять небагато метилртуті. Це означає, що вони ще вправніше нейтралізують ртуть завдяки селену.
Блакитний тунець – що це за риба
Як писав УНІАН, блакитний тунець – справді вражає своїми розмірами та швидкістю. Це одна з найшвидших риб, і він може розігнатися до 70 кілометрів на годину. Риба швидко росте, і у 20 років може важити до 400 кілограмів. А найбільшого за розмірами тунця спіймали поблизу Канади у 1979 році. Він важив 679 кілограмів.
