Підпишіться на нас в Google
У 1905 році на Гаваї завезли гамбузію – маленьку рибку з південного сходу США, яка мала боротися з комарами-переносниками хвороб. Проте з часом хижачка стала однією з причин зникнення рідкісних комах, повідомляє Times of India.
Рибку тоді масово випускали в струмки, дренажні канави, на рисові чеки та поля таро – саме в період активного розвитку сільського господарства на островах. Але замість того, щоб харчуватися виключно личинками комарів, гамбузія почала полювати практично на всіх дрібних водних мешканців, які траплялися їй на шляху. Це порушило харчові ланцюги і призвело до скорочення популяцій місцевих видів.
Як відомо, найбільше постраждали ендемічні гавайські рівнокрилі бабки роду Megalagrion. До появи чужорідних риб на високогірних ділянках островів майже не було хижаків, тому місцеві комахи просто не встигли виробити захисних механізмів проти швидких і спритних рибок. Коли гамбузія почала розселятися середніми та нижніми течіями струмків, під удар потрапили саме личинки бабок – наяди, які живуть у спокійних заводях і на мілководді.
Фахівці Служби охорони рибних ресурсів та дикої природи США (USFWS) відносять гамбузію до видів з високим екологічним ризиком: вона швидко розмножується, витримує різні температури води і легко переносить брак кисню. Через це два види – малинова гавайська бабка (Megalagrion leptodemas) та гавайська бабка з "летючою мочкою" (Megalagrion nigrohamatum nigrolineatum) – практично зникли з великих територій островів Оаху, Молокаї, Мауї та Гаваї там, де оселилася хижа рибка.
Шкода не обмежується самими бабками. Гамбузія конкурує за їжу з ендемічними гавайськими бичками оопу (o'opu), а також поїдає місцевих прісноводних креветок опае калаоле ('ōpae kala'ole). Через зменшення популяцій цих тварин страждає і водоростевий покрив на дні водойм, адже саме ці істоти природним чином стримували його ріст.
Головна проблема боротьби з гамбузією – її невибагливість. Коли кількість комарів падає, риба просто переходить на інший корм і продовжує розмножуватися. А ще самиці гамбузії не відкладають ікру, а народжують живих мальків – тож навіть одна запліднена рибка, потрапивши в ізольовану водойму, здатна за короткий час створити ціле нове поселення.
Як зазначають екологи, виловити рибку з гавайських водойм майже неможливо через складну систему струмків, підземних джерел і прибережних територій, які тісно пов'язані між собою. Хімічні методи боротьби тут також не підходять – вони можуть нашкодити й місцевим видам. Тому основна стратегія природоохоронців – захищати високогірні ділянки струмків, де природні водоспади самі стримують поширення хижої риби, а також встановлювати штучні бар'єри та випускати вирощених у неволі бабок у безпечніші верхів'я водойм.
"Дешеве" очищення річок
Подібна історія трапилася і в США – понад 50 років тому туди завезли чотири види азійських коропів (товстолобика, білого амура, чорного амура та строкатого товстолобика), щоб риба природним шляхом очищала ставки від водоростей і слимаків. Але у 1970-х під час сильних повеней вода піднялася настільки, що переповнила рибні ферми, і коропи потрапили просто в басейн річки Міссісіпі. Звідти вони швидко розселилися й утворили стійкі популяції у великих річках Середнього Заходу, конкуруючи з місцевими видами за їжу та порушуючи харчові ланцюги.
