Святий Пророк Ілля – один з найвеличніших пророків – народився у Фесвії Галаадській за 900 років до Різдва Христового. Ім’я Іллі (кріпость Господня), яке дали немовляті, визначило все його подальше життя.
Наші предки ще в глибоку давнину ушановували свято Пророка Іллі. Відомо, зокрема, з літопису Нестора, що в дохристиянський період у Києві існувала церква, збудована на честь Іллі Пророка. У християнську епоху на день Іллі і протягом тижня після нього здійснювались хресні ходи до Іллінської церкви з молебнями про дощ або ясну погоду. Іконописці зображували пророка Іллю сидячи на колісниці з вогненними колесами, що оточена з усіх боків полум’яними хмарами і запряжена чотирма крилатими кіньми. Іллю в народі сприймали як посередника між небом і землею. За переказами, він спроможний передрікати засуху і в той же час молитвами викликати дощові хмари. Звідси в народній уяві Ілля постає як грізний, суворий, жорстокий, але водночас і щедрий святий.
На Ільїн день не можна було працювати і виганяти у полі худобу, щоб не прогнівити святого, якому нічого не варто було метнути блискавку і підпалити снопи. На Іллю підрізали перші стільники, підчищали вулики. З Ільїна дня починали збирати горох. У цей день селяни пекли хліб з нового жита і відносили його для благословення до церкви.
Якщо на Іллю йшов дощ, то дощову воду збирали. Вона вважалася цілющою, яка рятує від пристріту і недобрих людей.
Якщо під дощ потрапило весілля, то вважалося, що шлюб буде міцним і щасливим. За народними прикметами, якщо на Іллю піде дощ, то пожеж буде мало.
Вважалося, що на Іллю-пророка літо закінчувалося: «На Іллю до обіду – літо, після обіду – осінь».
