Львів. 9 квітня. УНІАН. На вулиці Лесі Українки у Львові археологи знайшли залишки Вежі ткачів – однієї з 28-ми веж Високого муру, що оточував середньовічне місто.
Про це УНІАН повідомили у науково-дослідному центрі «Рятівна археологічна служба» Інституту археології НАН України.
«Під час розкопок на місці будівництва торгово-офісного центру ми наштовхнулись на залишки Високого муру - першої лінії оборони Львова. З історичних джерел відомо, що Високий мур мав 28 веж – кожна була закріплена за одним або кількома ремісничими цехами. У випадку нападу саме цей цех відповідав за оборону певної ділянки муру. Було відомо, що десь тут, на розі вулиць Лесі Українки та Друкарської, є рештки Вежі ткачів, однак точного місця розташування досі не знали. Історики припускали, що Високий мур, а отже і Вежа ткачів, проходили під фасадами існуючих будівель, натомість ми встановили, що він зміщений на метр-півтора в бік дороги», - повідомив УНІАН науковий співробітник центру «Рятівна археологічна служба» Остап Лазурко.
За словами археологів, вежа датується початком XV століття.
«Ми знайшли точку примикання вежі до Високого муру. Обидва об’єкти зроблені з грубо оброблених вапнякових каменів. Дуже би хотілось дослідити її повністю. Це дослідження може допомогти з’ясувати, якими саме були ці вежі. Адже на деяких мапах вони зображені як вежі закритого типу – з чотирма стінами, а на інших – відкритого типу, тобто лише з трьома стінами. Досі у Львові не дослідили повністю жодної вежі з Високого муру», - повідомив науковий консультант НДЦ «Рятівна археологічна служба» Юрій Лукомський.
Розкопки на ділянці за адресою вулиця Лесі Українки, 29 розпочалися в середині березня цього року. Наразі археологи докопали до глибини трьох метрів. Серед найцікавіших знахідок – залишки керамічного водогону XV століття.
«Водогін такого типу використовували у Львові дуже короткий час – не більше ста років, - зазначив О.Лазурко. - Досі його залишки на території міста знаходили лише двічі – під час розкопок на місці палацу Бандінеллі та на площі Старий Ринок. Сам керамічний водогін був дуже непрактичний, оскільки спеціальні з’єднання між трубками треба було встановлювати щопівметра, а це давало можливість ґрунтовим водам потрапляти до водогону. Також такі конструкції часто не витримували ваги будинків і їх доводилось часто міняти. Тому дуже швидко на зміну керамічним прийшли дерев’яні водогони».
На ділянці, яку досліджують, археологи також виявили залишки кам’яних фундаментів будинку кінця XVIII століття, частину печі того ж часу, а також цікавий мурований протоколектор XIX століття, метою якого було відводити грунтові води.
