 |
| Микола Томенко розповів про "глупість" на сайті Кабміну |
М.Томенко зауважив, що навіть в радянській історіографії існував термін «столипінщина».
Як йдеться у повідомленні, «після розпуску Державної думи, третьочервневим державним переворотом історики стали датувати остаточну поразку демократичної революції 1905-1907 років. У той час П.Столипін відправив шифровану телеграму київським властям, вимагаючи від них наведення порядку в місті й губернії. На виконання цього розпорядження київський губернатор наказав поліцейським і городовим стріляти не вгору, а в «непокірних бунтівників». Уже наступного дня до київських в`язниць потрапили майже 100 чоловік, в Одесі заарештували близько 70. Жорстока помста чекала й учасників революції на селі. Вороже налаштованих до влади селян примусово виселяли з рідних міст, а війська і поліція влаштовували криваві розправи над ними. У Російській імперії настав період панування найреакційнішого політичного режиму, який позначився на всіх сферах життя суспільства. Розпочалося жорстоке придушення всього передового, демократичного. Саме цей режим нещадних репресій проти учасників усіх антисамодержавних визвольних рухів – національних, соціальних, політичних, культурно-освітніх увійшов в історію під назвою «столипінщина» (з книги В.Г.Сарбей «Національне відродження України»)».
М.Томенко нагадав, що найбільше утисків у період так званої «столипінщини» зазнав український національний рух. Цей період був позначений новим посиленням національного гноблення: категорично було заборонено викладання українською мовою у тих школах, де її ввели під час революції; цензура заборонила вживати у будь-яких публікаціях слово «Україна», поняття «український народ»; влада не дозволяла збирати кошти серед населення України на спорудження пам`ятника Тарасу Шевченку на його могилі у Каневі; одну за одною закривали «Просвіти».
Віце-спікер також нагадав, що у той час найбільше виділявся в боротьбі проти українства «Клуб русских националистов» - самодіяльна організація найзапекліших шовіністів, що виникла у 1908 році. За підтримки тодішнього уряду та під патронатом П.Столипіна філії клубу виникли у багатьох містах та містечках України, а у 1910 році уряд розіслав розпорядження, в якому заборонялося створення товариств «інородців», до яких були зараховані й українці. Більше того, інструктуючи своїх колег, П.Столипін особливу увагу звертав на український національний рух, в основі якого, як він наголошував, лежала ідея відродження України, зазначив М.Томенко.
Симптоматичним він назвав і те, що П.Столипін був ініціатором заборони вшанування 50-річчя з дня смерті Т.Шевченка та підготовки до 100-річчя від дня його народження.
Віце-спікер наголосив, що про прикладів антиукраїнської істерії та антишевченківської боротьби на чолі із П.Столипіним можна назбирати на ціле дослідження.
Він додав, що за таких умов, як мінімум, недоречним є той пафос, з яким прем’єр-міністр та секретар РНБО вшанували пам`ять людини, яка знищувала все українське на території України.
За словами М.Томенка, «особливою глупістю або повним політичним цинізмом виглядає повідомлення на сайті Кабінету міністрів про те, що М.Азаров заявив, що «реформи Петра Столипіна, чия діяльність не була однозначно сприйнята ні сучасниками, ні нащадками, заклали серйозний фундамент для становлення сучасної на той час європейської держави, і з ними можна проводити паралелі нинішніх українських реформ».
«Виникає питання: хіба це європейська держава, коли розстрілювали або саджали в тюрму за саме слово «Україна» чи «українець», - зауважив М.Томенко.
За словами віце-спікера, «донедавна було загально відомим, що в українському уряді працює, як мінімум, один «русский националист», натомість, тепер виглядає, що й прем’єр-міністр взявся вшановувати неофіційного лідера «клуба русских националистов» – Петра Столипіна».
«Я не здивуюся, якщо нинішні урядовці вже неформально при Кабінеті міністрів України відновили «клуб русских националистов», - додав він.
На думку заступника голови Верховної Ради, М.Азаров «не має морального права очолювати Оргкомітет з підготовки до 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка».
М.Томенко назвав цинізмом, що «цей високо посадовець, з одного боку, відповідає за вшанування пам’яті Т.Шевченка, а з іншого – вшановує державного діяча, який забороняв українцям взагалі згадувати Шевченка».
