Про це, як повідомили УНІАН у прес-службі Мін’юсту, сказав міністр юстиції Олександр Лавринович, посилаючись на щорічні статистичні звіти про роботу державних та приватних нотаріусів.
Зокрема, протягом минулого, 2012 року, в Україні було укладено лише 1357 шлюбних договорів.
Крім того, у 2004 році (з набранням чинності Сімейним кодексом) в країні було укладено 476 шлюбних договорів, у 2005 році – 687, у 2006 році – 917, у 2007 році – 1263, у 2008 році – 1029, у 2009 році – 942, у 2010 році – 1037, у 2011 році - 1341.
При цьому, як свідчить нотаріальна практика, найчастіше шлюбні договори укладаються подружніми парами, де один з подружжя є іноземцем.
До того ж, значна частина таких договорів укладається у м. Києві. У регіонах же кількість шлюбних договорів, що в середньому укладаються протягом року, нараховує кілька десятків, а в окремих регіонах - взагалі одиниці.
За словам міністра юстиції, такі показники свідчать про недостатню обізнаність громадян щодо механізмів захисту майнових прав. Адже інститут шлюбного контракту дозволяє юридично регулювати майнові відносини між подружжям, зокрема після розірвання шлюбу.
*** Як відомо, інститут шлюбного контракту з’явився в Україні у 1992 році з внесенням доповнень до Кодексу про шлюб та сім’ю. Поняття, зміст, правила укладання та розірвання шлюбного договору були визначені главою 10 Сімейного кодексу України, який набув чинності 1 січня 2004 року.
Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов’язки. Сторони можуть домовитися про можливий порядок поділу майна, у тому числі і в разі розірвання шлюбу тощо.
Шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми.
