Ракети класу "повітря-повітря" можуть вражати цілі на відстані понад 100 км, проте в сучасній війні вони стикаються з обмеженнями, пов'язаними з погодою, рельєфом місцевості, надійністю каналів зв'язку та засобами радіоелектронної боротьби. Як пише Wion, ефективне ураження цілей відбувається на значно менших відстанях, ніж заявлені максимальні дальності.
Максимальна дальність не є ефективною дальністю
Ракети, що мають дальність понад 100 кілометрів і призначені для ураження цілей за межами прямої видимості, рідко досягають цілі на таких відстанях. Ефективне ураження цілей зазвичай відбувається в межах зони, яка становить приблизно одну третину максимальної дальності.
Ракети не можуть вражати наземні цілі
Ракети класу "повітря-повітря" призначені виключно для ураження повітряних цілей. Ці системи озброєння не можуть знищувати наземні установки, транспортні засоби, кораблі або споруди. Для таких завдань існують окремі боєприпаси класу "повітря-земля", що використовують різні технології наведення і боєголовки.
Погода значно знижує ефективність ракет
Ракети з інфрачервоним наведенням погано працюють в умовах хмарності, дощу і туману, оскільки теплові сигнатури двигунів стають невидимими. Ракети з радіолокаційним наведенням зазнають труднощів в умовах суворої погоди, яка погіршує поширення електромагнітного випромінювання.
Поле зору головки самонаведення створює сліпі зони
Головки ракет мають обмежене поле зору. Маневрування цілей за межами цього конуса огляду призводить до втрати захоплення цілі.
Низька висота погіршує роботу радара
Ракети з радіолокаційним наведенням втрачають ефективність близько до поверхні, оскільки електромагнітні відбиття від гір, будівель і рослинності заважають виявленню цілі.
Залежність від каналу передачі даних створює вразливість
Сучасні ракети, призначені для ураження цілей за межами прямої видимості, покладаються на безперервне оновлення каналу передачі даних до того, як їх головки самонаведення захоплять ціль. Якщо мережеві з'єднання заглушені, пошкоджені або перервані, ракети не можуть оновлювати свої траєкторії польоту для перехоплення маневруючих цілей - це різко знижує точність ракети.
Ракети не можуть гарантувати ураження цілей, керованих досвідченими пілотами
Історичні дані з В'єтнаму показали, що ймовірність ураження цілей ракетами класу "повітря-повітря" становить всього 12,8%, незважаючи на тисячі зроблених пострілів. Сучасні пілоти, які використовують маневри ухилення, дипольні відбивачі і теплові пастки, ще більше знижують ймовірність влучання. Жодна ракета не гарантує ураження маневруючої цілі.
Висотні обмеження характеристик ракет
На висоті понад 8 кілометрів маневреність ракет знижується через розріджену атмосферу, що впливає на ефективність керуючих поверхонь. Ракетні двигуни також погано працюють на екстремальних висотах, де щільність кисню знижується. Літаки, що працюють на великих висотах, отримують переваги в захисті від певних ракетних загроз.
Ракети вимагають точності інформації перед запуском
Ракети залежать від точних даних про положення цілі перед запуском. Якщо інформація перед запуском є невірною або застарілою, ракети можуть промахнутися навіть у межах своїх зон.
Системи радіоелектронної боротьби знижують ймовірність ураження цілі
Сучасні літаки несуть контейнери з перешкодами, пристрої для викиду дипольних відбивачів і системи теплових пасток, які дезорієнтують наведення ракет. Ці засоби радіоелектронної боротьби значно знижують ефективність ракет, вимагаючи від пілотів запуску декількох ракет або дій на більш близьких дистанціях для забезпечення влучання.
Раніше УНІАН розповідав про 60-річну ракету, яка є найповільнішою в світі, але її використовують досі.
