Попри значні втрати та повільне просування на фронті, останнім часом російський диктатор Володимир Путін виглядає досить впевнено і рахує власні перемоги. Чому це так, пояснив колумніст журналу Foreign Policy Майкл Гірш.
Він нагадав, що за чотири роки повномасштабного вторгнення в Україну Путін захопив менше 20 відсотків української території та "повністю провалив свою мету – позбавити українців права на державність". У відповідь на це зросло та посилило оборону НАТО.
"Але з іншої точки зору, Путін має вагомі підстави виглядати таким впевненим: схоже, що він досягає успіху у своїй більшій меті – розділити та послабити те, що умовно називають "Заходом" – країни, що входять до складу НАТО. І це значна частина того, чого російський диктатор намагався досягти з самого початку, кажуть багато спостерігачів за Росією", - написав автор.
За його словами, це стало особливо очевидним після фіаско останніх тижнів, коли переговори, організовані президентом США Дональдом Трампом, перетворилися на "какофонію плутанини, в якій американці та європейці пропонували абсолютно несумісні мирні пропозиції та гнівно звинувачували одне одного у підриві переговорів".
А одні з останніх зауважень Трампа про слабку Європу та передачу Путіну українського Донбасу, на думку оглядача, перегукуються з щойно опублікованою адміністрацією Стратегією національної безпеки. У ній, нагадав він, міститься припущення, що Європа перебуває під загрозою втрати своєї "західної ідентичності", а президент США зараз зосереджується на "відновленні стратегічної стабільності з Росією".
"Для Путіна все це рівнозначно передчасному різдвяному подарунку - дуже великому", - додав автор.
Він навів слова колишнього старшого радника Державного департаменту з питань зовнішньої політики Брюса Джентлсона:
"Це була мотивація Путіна з самого початку вторгнення: він думав, що НАТО не втримається. Але раніше цьому протидіяли адміністрації Байдена та ключові європейські лідери. А тепер, коли посередником став Трамп, Путін отримав ще один шанс розділити Захід".
Автор додав, що з "російського боку існує набагато більше одностайності в підтримці вторгнення, ніж із західного боку проти нього". Підтримка війни серед росіян залишається на високому рівні, відсутні протести навіть серед закордонної російської діаспори. Водночас спостерігаються запеклі розбіжності щодо поглядів на розв’язанні війни не лише між США та європейцями, а й між адміністрацією Трампа та Республіканською партією.
Путін все ж спирається на громадську думку
Тим часом Путін, на думку Томаса Грема з Ради з міжнародних відносин, всупереч західним уявленням, гарантує підтримку своєї автократії в регулярних опитуваннях громадської думки. Він наголосив, що Кремль проводить надзвичайно багато опитувань: "Вони справді стурбовані тим, що люди можуть зробити, якщо будуть незадоволені. Вони стежать за пульсом".
Також він пише, що втрати росіян у війні мали менший вплив на громадську думку, ніж очікувалося, через політику Путіна, яка значною мірою покладається на добровольців та найманців (часто тих, хто має судимості або не має перспектив). Західні санкції також не стримували Москву так сильно, як сподівалися, адже Китай та Індія продовжують купувати значну кількість російської нафти та газу.
Він робить висновок, що поки розходяться позиції західних країн, і поки росіяни схвалюватимуть політику Путіна, у російської армії буде перевага у ресурсах. Особливо в людських, на відміну від українських сил, які "мають обмежений запас людських ресурсів та боєприпасів і, за багатьма військовими оцінками, страждають від регулярних відключень електроенергії".
Вплив війни на російську економіку
Нагадаємо, що після тривалого періоду зростання, російська економіка ослабла. А зростання споживчих витрат ослабло в більшості регіонів. Це пояснюється триваючим спадом після військового буму.
Водночас, як зауважив провідний експерт та автор книги про путінську економіку, кремлівський режим готовий до погіршення економічної ситуації. Він вважає, що очільник Кремля не погодиться на "мирний план" Трампа попри економічні вигоди для Росії. Адже для Путіна вигода вимірюється не грошима, а розширенням сфери впливу, і для цього йому потрібно захопити Україну.
