Під час візиту Сі Цзіньпіна до Європи відносини між Китаєм і ЄС не стали кращими. Візити до Сербії та Угорщини після Франції ілюструють бажання вбити клин між європейцями, щоб запобігти будь-якому консенсусу на користь більш жорсткої позиції щодо Пекіна. Водночас Белград і Будапешт приймають Сі, що дає їм ще одну дипломатичну опору на тлі тиску з боку ЄС, спрямованого проти їхніх теплих зв'язків з Росією, пише Financial Times.
На зустрічах Сі Цзіньпіна у Франції лунали заклики захистити автовиробників від китайських "надлишкових потужностей" у виробництві електромобілів. Очевидно, антисубсидійного розслідування ЄС, розпочатого з французької подачі, виявилося недостатньо. Також Парижу поки що вдалося уникнути тарифів на коньяк, якими погрожував Пекін у відповідь. Але не відбулося жодних відчутних змін у питанні, що викликає розбіжності – прихильної позиції Пекіна щодо Росії, вказує автор.
Також зазначається, що Франція наполегливо вимагає "балансу" в торговельних відносинах. Це було схоже на мету нещодавньої поїздки канцлера Олафа Шольца до Пекіна, де він виконував аналогічне доручення для корпоративної Німеччини.
"Франція, однак, прагне більшого, ніж Німеччина. Лише кілька тижнів тому Макрон закликав Європу до сили, яка формує світ навколо себе - за межами, ймовірно, тарифних ставок на коньяк. Великі стратегічні кроки - це ті, які спрямовують світ на інший шлях. Упущеною можливістю цього тижня стала неспроможність укласти велику угоду для досягнення цієї мети", – йдеться у статті.
Чого Європа і Китай хочуть один від одного?
Європа справедливо вважає, що напад Росії на Україну є загрозливим для її безпеки та ліберально-демократичного способу життя. Китай зайняв іншу сторону. Європейці також побоюються, що Китай саботує самодостатність Європи в галузі зелених технологій, наводнюючи її дешевою продукцією.
Пекін прагне багатополярного світового порядку, що вимагає запобігання занадто тісному зближенню Європи з американським порядком денним технологічного стримування. Це поєднується з програмою внутрішнього зростання, що базується на експорті великої кількості зелених технологій, що вимагає збереження ринків багатих країн відкритими.
"Нарешті, обидві сторони хочуть запобігти перетворенню відносин між ЄС і Китаєм на хвіст, яким виляє собака США", – підкреслює автор.
Якщо Макрон налаштований серйозно, він намагатиметься спонукати Китай дистанціюватися від Росії в обмін на безпечну комерційну присутність у Європі. Однак Сі Цзіньпін навряд чи публічно відречеться від Володимира Путіна. Але Франція має ідеальні можливості для здійснення геополітичного повороту. Наразі Париж є найсильнішим прихильником блокування китайського імпорту. І, навпаки, він знаходиться в найкращому становищі, щоб запропонувати поступку у вигляді подальшого входження Китаю.
Журналісти вказують, що Європа не може вітати знищення своєї промисловості. Але їй потрібні всі зелені технології, які вона може отримати. Наприклад, навіть якщо додати найстрашніші оцінки китайського експорту електромобілів до власних потужностей ЄС, цього буде недостатньо для того, щоб до 2030 року в Європі щорічно реєструвалося близько 10 мільйонів нових автомобілів без шкідливих викидів.
"Багато хто відкине велику угоду між Китаєм і ЄС як нереальну. Але було нереально очікувати, що Річард Ніксон нормалізує відносини з Китаєм Мао Цзедуна, поки він цього не зробив; так само нереально було очікувати, що Михайло Горбачов демонтує комунізм в Європі, поки він цього не зробив. У цьому і полягає сенс геополітичної стратегії: змінювати реалії світу так, щоб не бути паралізованим ними", – підсумовує автор.
Візит президента Китаю до Європи
Раніше УНІАН писав, що вперше за п'ять років президент Китаю Сі Цзіньпін вирушив у європейське турне, плануючи відвідати Францію, Сербію та Угорщину. Зупинки, обрані лідером Китаю, цілком зрозумілі, якщо дивитися з точки зору Пекіна. Зі стратегічних і економічних причин Китай дуже хоче порушити єдність як НАТО, так і ЄС. Кожна з трьох країн, які відвідує Сі, розглядається як потенційний важіль для розхитування тріщин на Заході.
