Я зрозуміла різницю між двома майданами – «донецьким» і «помаранчевим». Я чесно прагнула закривати очі, я мовчала, коли кілька днів тому на Майдані сотні чи навіть тисячі людей зібралися виступати проти виборів.

Я працюю неподалік Майдану в центрі, і щоразу, коли йду їсти до будь-якого з фаст-фудів, вистоюю чергу з прихильниками коаліції, які спустилися з Майдану. Я не серджуся, що від них погано тхне, вони стоять вже багато днів, а ми, кияни, в 2004 році, регулярно розбирали по будинках приїжджих. Вже не кажу про те, що в 2004-му на багатьох київських підприємствах відкрили душові для організованого відвідування маніфестантів. Так, нам треба було, всупереч ідейним переконанням і цього разу одразу запропонувати свої послуги мітинговцям, поки вони ще не так сильно пахли.

І що ж вони зароблять, якщо все просаджуватимуть в київських кафешках? Адже їх денний заробіток – це тричі добре поїсти в центрі. Зауважте, в Помаранчеву революцію ніхто з мітинговців не спустошував кафешки, тому що й гарячі борщі, й «наколоті апельсини» приносили прямо в наметове містечко. У людей тоді просто не було грошей на просиджування їх в місцевих точках громадського харчування.

Відео дня

Це не моя справа – як хто витрачає гроші. Але коли у тебе у запасі якісь півгодини, а поряд перед касою гості Києва довго вивчають рахунок, потім просять порахувати дві порції окремо, знову перераховують і уточнюють – ціна салату за сто грам або як? – то я врешті спізнююся на роботу і злюся.

Я з розумінням ставлюся, коли в центральних аптеках приїжджі жіночки в капцях купують препарати від діареї. Вони, схоже, економлять зароблене, і харчуються всухом`ятку – звідси й проблеми, але я б на їх місці вже ніколи не проголосувала за «Регіони».

Політики, в ім`я чого піддавати стражданням людей, якщо ви і так за вашими словами, виграєте вибори?

Я розумію, чому на цьому Майдані немає свята, немає драйву.

Наш Космос мав неабияку рацію, заборонивши в центрі продавати горілку. Утім, якби горілку не заборонили, то попит на препарати від діареї знизився б відсотків на п`ятдесят.

А не міг би Космос заборонити продавати ще й насіння? Я не знаю, хто що в даному випадку народив – попит пропозицію або пропозиція попит. Але раніше о восьмій ранку на Хрещатику бабусі з насіннячками не стояли. А тепер вони – довкола, може, їх теж з Донецька привезли? Все запльоване. А з великої сцени Майдану головний комуніст країни розповідає про жахи Америки та Європи. Мабуть, я суб`єктивна, але чому те, що пов`язане з демократичними процесами – це вищий рівень культури, а те, що з ними не пов`язане, – це бруд і смердіння?

І останнє. Хочу зробити комплімент музичному продюсерові «донецького» Майдану. Спочатку вони ставили якісь пісні з текстами, що прославляють «Регіони» на музику часів радянських композиторів. Це було патріотично, але провінційно. Потім для бадьорості включили шансон, це було дуже відверте оголення ментальності. Але останнім часом там звучать україномовні пісні, що іноді прославляють нашу символіку. І це вже справді оригінально, і до того ж не дратує співробітників центральних офісів.

Олена Мігачова