Холодна погода не зуміла злякати справжніх шанувальників якісного українського року, які прийшли четвертий щорічний фестиваль “Рок-січ”, який відбувся на минулих вихідних.

Насправді “Рок-січ 2010” – це частково ювілейний фест, адже відбувається вп’яте, просто минулого року рок-гурти на чолі з організатором фестивалю Олегом Скрипкою пустились у музичні мандри країною. За п’ять років на сценах “Рок-січі” встигли виступити понад 50 гуртів, що представляють усі напрямки справжнього року.

Два дні відвідувачі рок-фестивалю насолоджувались живими виступами ініціативних ВВ, динамічного Тартаку, запальних Mad Heads XL, мелодійного Плачу Єремії, ліричної Марії Бурмаки та музикою інших українських виконавців. Нововведенням “Рок-Січі 2010” стала плата за вхід на територію фестивалю.

Відео дня

– Це правильно, що вхід став платним, – вважає Едуард Приступа, соліст гурту НеДіля. – Незначна плата за квиток моментально відгороджують тих, хто дійсно приходить за музикою та емоціями від тих, хто приходить банально напитися і поприставати до дівчат.

У реальності такий крок пояснюється організаторами, як залучення додаткових коштів. Адже “Рок-Січ” тримається на плечах кількох компаній-партнерів та Олега Скрипки. Він, у свою чергу, зізнається, що з тих грошей на вході все розділиться між музикантами, як символічні гонорари.

– Можливо, людей прийшло і не так багато, як ми чекали, – каже він. – Але це перше об’єднання такого собі рок-бомонду, бо раніше нам не вдавалося зібрати таку кількість відомих музикантів одразу. Гурти навіть знизили свої звичайні гонорари для нас.

Схема фестивалю доволі проста: є Труханів острів, на якому три основні арени – рок-сцена “Човен” – для корифеїв українського року, треш-сцена “Вежа”, де виступали молоді гурти, і DJ-сцена “Ротонда”, де в клубному амплуа спробував себе й сам Олег Скрипка. Між рок- та трещ-сценою відстань невелика, тож, з точки зору технічного аспекту фест можна назвати доволі успішним – рок-музика, що характерна своїми басами не змішувалась, а звук не “лажав”.

Атмосферним явищем став з’їзд байкерів, які розбили свій намет на острові. Розбиваючи стереотип “поганих хлопців”, вони навіть пригощали своїми традиційними похідними стравами відвідувачів фестивалю. Сусідами байкерів стали представники українських автоклубів. Від кадил лака й до “Волги”, з купою нагород або з одним, але золотим кубком, вони збирали навколо своїх машин доволі широку публіку. Змагаючись на краще звучання акустичної системи, автомобілісти й байкери навіть створили власну своєрідну сцену.

– Рок-фестивалів у Києві як таких немає, – зазначає Олег Скрипка. – Зазвичай різні стилі музики змішуються. До того ж, “Рок-Січ” – це саме український фестиваль, і це класно – бути міжнародним, але потрібно підтримати своє. До того ж, для людей це – можливість поспілкуватись з музикантами.

Також музикант додає, що він бачить, куди може розвиватись фестиваль – він має стати не лише музичним. Наприклад, видання музичної літератури, залучення козацьких об’єднань. Між музикою, байкерством і козаками. І два дні для цього не достатньо. Головне, що є амбіції, а йти до мети треба поступово, вважає Олег Скрипка.

Щиро тішить той факт, що українська музика живуча. Тут неважливо, хто ти і звідки, головне – підспівувати.

Катерина Зінов’єва