Підпишіться на нас в Google
В Одесі помітили нашестя великих комах, яких більшість сприйняла за небезпечну сарану, але ними виявилися сірі коники. Про це повідомляє "Телеграф".
Кади зі скупченням комах у місті показали у соцмережах. Вони були по всіх вулицях, тротуарах та алеях міста. Також багато великих комах зʼявилося у парку Шевченка.
Люди подумали, що це сарана, однак орнітолог Сергій Курочкін наголосив, що це сірі коники, які є хижаками та харчуються дрібними комахами, гусеницями та попелицями, знищуючи дрібних шкідників рослин. Також ці коники є кормовою базою для птахів.
Він зазначив, що популяція сірого коника збільшилася через мʼяку зиму та теплу й вологу весну. Якщо на конкретній території коники розмножуються, то виникає так звана макроптерна (довгокрила) форма. Це означає, що комахи відрощують потужні крила та летять на пошуки нових територій.
Зазначається, що під час нічних перельотів коники орієнтуються за зірками та місяцем, проте вони втратили такий напрямок через штучне освітлення Одеси, на яке і полетіли.
Фахівці кажуть, що сірий коник не нападає на людину, проте якщо взяти його в руки, то він, захищаючись, може вщипнути або вкусити своїми щелепами. Однак його укус неотруйний та безпечний.
Як відрізнити сірого коника від сарани
Коник є переважно нічним хижаком, який знищує дрібних комах та є корисним для людини. Водночас сарана є денним травоїдним шкідником, який збивається у зграї та нищить посіви.
Коник має дуже довгі вуса, які слугують для орієнтації. Тоді як сарана має завжди короткі вуса.
Також коник має довгі задні лапи та міцні передні кінцівки, якими хапає здобич. Водночас у сарани передні лапки слабкі, адже шкідник використовує їх лише для опори.
Крім того, у коника рухлива голова з гострими хижими щелепами, а також коротке масивне черевце. Тоді як голова сарани малорухлива та має потужні щелепи для перетирання землі, а її черевце довгасте.
Інші новини екології
Як писав УНІАН, на Дніпрі після зникнення Каховського водосховища зафіксували пелікана. Як зазначили у заповіднику "Хортиця", поява цього величного птаха на хортицьких озерах не є випадковістю, а відсилає до глибокого історичного коріння нашого регіону.
Також повідомлялось, що під сонячними панелями птахів утричі більше, ніж на сусідніх полях, але лише за однієї умови. Як виявилося, найбільша різниця спостерігалася там, де сонячні електростанції експлуатувалися з урахуванням природних умов.
