Виявляється, що алопатичні препарати від нежитю здатні викликати серйозну залежність, так званий медикаментозний риніт. Звикання розвивається у відповідь на андреностимулятори, які обов`язково присутні в усіх алопатичних засобах від нежитю. До андреностимуляторів відносяться такі речовини, як фенілефрін, оксиметазолін, ксилометазолін тощо.
Як і будь-яка інша залежність, залежність від крапель проти нежитю розвивається поступово. Першою ознакою того, що звикання вже почало розвиватися, є зменшення часу дії препарату: замість шести годин краплі працюють лише чотири. У міру прогресування хвороби час дії препарату скорочується до 30 хвилин, якщо ж прийому препарату не відбувається, людина починає страждати від закладеності носа.
Причиною виникнення залежності від андреностимуляторів є поступове зниження чутливості до адреналіну судин носової порожнини. При нежитю судини носової порожнини надмірно розширюються. Розширення судин стимулює розвиток набряку і вироблення слизу, іншими словами, розширення судин є основною причиною закладеності носу. Якщо краплі проти нежитю використовують нечасто, то андреностимулятори звужують судини носової порожнини і тим самим зменшують набряк і інгібірують вироблення слизу – симптоми нежитю пропадають, дихати значно легше.
Проте при тривалому вживанні таких препаратів судини носа просто втрачають можливість адекватно реагувати на нормальні дози адреналіну, що виробляються організмом, і внаслідок цього постійно перебувають в розширеному стані. В результаті виникають основні симптоми риніту – вироблення слизу і розвиток набряку.
