Прем`єр-міністр Микола АЗАРОВ вважає, що державний романтизм у пошуку моделі вибудови Незалежності України минув.
Таку думку М.АЗАРОВ висловив у своєї передмові до документально-публіцистичної книги "Декларація про державний суверенітет України. Історія прийняття, документи, свідчення".
"Державний романтизм у пошуку моделі вибудови незалежності пройшов. Нинішній вибір народу України, його відмова від політики "тригетьманства", впевнений рух держави у напрямку подолання економічних та політичних криз, який співпадає з дороговказами Декларації, — свідчення того, що у 1990 році народ і його обранці були щирими. А наївними виявились ті, хто цю щирість хотів підмінити інтересами, народженими в закутках штучних, приватних й одноденних мотивів", - вважає М.АЗАРОВ.
Прем`єр-міністр переконаний, що Декларація про державний суверенітет є документальним, юридичним свідченням тодішнього бачення місця України на карті світу і місця народу у рідній державі. "Виключне право народу України розпоряджатися національним багатством, а парламенту — виступати від його імені, право на частку спільно надбаного союзного статку, задеклароване прагнення до безблоковості й без`ядерності, право розміщення на українській території об`єктів інших держав, право на укладення союзного договору — всі ці положення були освячені парламентом без огляду на ситуативну кон`юнктуру, на збіг інтересів якихось промислово-фінансових груп чи міжнародних змовників. Відбулося це з однієї простої причини: народ саме на таких засадах бачив своє й держави процвітання та поступ", - переконаний він.
«Суворі реалії сьогоденного світу з одного боку і багаторічні блукання вітчизняної політики між трьома соснами з іншого боку стали причиною підозр, що текст першого акту державотворення нібито писаний у рожевих окулярах. Ні, він викарбуваний твердою рукою і з впевненістю у власні сили», - вважає український прем’єр.
За його словами, за останні два десятиліття Україна пройшла безліч випробувань, наробила багато кроків назад і непропорційно мало – вперед. «Пройшло 20 років, але, поклавши руку на серце, чого вартий суверенітет, коли державна економіка була залежною від зовнішніх запозичень і чи можна було називати «самоврядуванням» залежність більшості регіонів від центру?», - поцікавився М.АЗАРОВ.
