Про це заявив народний депутат України, член парламентської фракції ПР Віталій Журавський.
За його словами, проект закону про лікування засуджених за кордоном не враховує базових параметрів, на яких наполягає фракція ПР. «З преси я дізнаюся, начебто опозиційний проект закону відповідає всім нашим вимогам. Одні кажуть - на 90%, інші – на 99%. Арсеній Петрович (Яценюк. - Ред.) договорився до того, що опозиція вже мало не насильно включила наші пропозиції до опозиційного законопроекту. Але ж це маячня. Насправді проект закону потребує суттєвого доопрацювання», - наголосив народний депутат.
«Автори законопроекту до існуючої редакції Кримінального кодексу до ч. 2 ст. 84 додають ряд додаткових характеристик тяжкої хвороби та умов її лікування. Цитую новації поданої законодавчої ініціативи, які деталізують умови застосування звільнення засудженого від покарання. На думку авторів це - хвороба, що унеможливлює дотримання встановленого кримінально-виконавчим законодавством режиму відбування покарання; належне лікування такої хвороби не може бути проведено в Україні; більш якісне лікування може бути надане в іноземній медичній установі. На чий висновок по цих трьох позиціях повинен відреагувати український суд? Чи це медична установа, яка здійснює лікування? Чи це установа, де відбувається покарання? Чи це, можливо, спільна комісія, створена з фахівців цих двох установ? В законопроекті відповіді на поставлені питання відсутні», - сказав він.
«Якщо йти за логікою поданого законопроекту, то тут варто вписати, що за наявності тяжкого захворювання у засудженого, за його бажанням лікуватися за кордоном створюється спільна комісія з українських медиків, які лікують засуджену особу, та представників пенітенціарної системи України. Наші медики повинні констатувати наявність хвороби та відсутність можливостей її лікування в Україні. А представники пенітенціарної системи – неможливість виконання вимог режиму відбування покарання. До того ж, суд має отримати підтвердження від іноземної медичної установи про те, що засуджена особа отримає більш якісне лікування в іноземній медичній установі, а не просто її згоду прийняти цю особу на лікування», - додав політик.
На його переконання, пропоновані зміни в Кримінально-виконавчий кодекс, які визначають платника лікування за кордоном, слід доповнити положенням, яке підтверджує наявність офіційних доходів, достатніх для такого лікування.
«В цьому документі нічого не зазначається про відшкодування збитків, завданих особі чи державі. Скажімо, злочинець обікрав банк на десятки мільйонів, потім захворів у місцях позбавлення волі і отримав від суду право виїхати з нашої країни, аби лікуватися за великі гроші за кордоном. Без будь-якого відшкодування потерпілим. Таким чином, створюється реальна можливість для різних шахраїв уникнути відповідальності за вчинені злочини. Передбачений у законопроекті перелік злочинів, що унеможливлюють виїзд на лікування за кордон, слід доповнити цілим блоком злочинів, які завдають матеріальної шкоди конкретній особі чи державі», - зауважив Віталій Журавський.
«У нас немало людей відбуває покарання саме за такого роду злочини. Вони мають реальну матеріальну можливість скористатися таким законом і накивати п’ятами з України», - додав він.
«Окреме питання до авторів законопроекту. Хто буде здійснювати контроль за процесом лікування засудженої особи за кордоном? Яка установа? Діючі в Україні відповідні органи державної влади - Державна служба виконання покарань та Державна виконавча служба при Міністерстві юстиції - такими повноваженнями не наділені», - пояснив парламентарій.
«Пропоновані механізми в ст. 63 Кримінально-виконавчого кодексу, які орієнтовані на екстрадицію, відносно осіб звільнених від покарання за хворобою застосовані бути не можуть. Це не передбачено ні національним законодавством, ні обов’язковими для України міжнародними нормативними актами (конвенціями про правову допомогу в кримінальних справах, Європейською конвенцією про нагляд за умовно звільненими від покарання тощо). Законопроект також не передбачає, про що ми неодноразово наголошували, переривання у відбуванні покарань, оскільки одне з положень проекту (ч. 5 ст. 84-1) передбачає, що «час лікування особи може бути зараховано у строк невідбутої частини покарання, при цьому один день лікування відповідає одному дню позбавлення волі та двом дням обмеження волі». По суті, виходить, що суд без будь-яких підстав змінює засудженій особі місце відбування покарання – з колонії в Україні на іноземну медичну установу. До речі, окреме питання - визначення поняття «іноземна медична установа». Це клініка, де проходять стаціонарне лікування чи амбулаторне, чи це профілакторій, чи це представництво таких установ в Україні, без статусу юридичної особи. Мова ж йде про юридичне рішення питання для всіх засуджених, які можуть потребувати лікування за кордоном», - резюмував політик.
