Сьогодні основні зусилля Кремля спрямовані не просто на ослаблення підтримки України США. Головна мета – загострення внутрішньополітичних проблем в американському суспільстві.
День за днем кремлівська пропаганда, як іржа, роз'їдає уявлення американців про суть демократичних цінностей. Розмиває ясність у розумінні державних пріоритетів та послаблює рішучість відстоювати найважливіші, як їх називають, західні принципи. Путін — виходець із КДБ, де чудово знали, як налаштовувати людей один проти одного. Він уміло використовує внутрішні проблеми США, щоб посіяти хаос і в Америці, й у світі.
Зверніть увагу, Путін ніколи не виступає проти демократії, ніколи не каже, що демократія не працює. Навпаки, він стверджує, що Росія є справді демократичною країною.
Путін — виходець із КДБ, де чудово знали, як налаштовувати людей один проти одного. Він уміло використовує внутрішні проблеми США, щоб посіяти хаос і в Америці, й у світі
Звісно, це не путінське ноу-хау. Радянські диктатори теж любили "ігри" у демократичне суспільство: громадяни СРСР справно голосували, щоправда, у виборчих списках була лише одна партія – комуністична. А за роки свого правління Путін відточив цю схему до досконалості.
Близько десяти років тому, коли я востаннє був у Росії, мені часто доводилося чути: "Навіщо міняти Путіна, він "наївся", накрався. Якщо прийде новий голодний президент, він крастиме ще більше". В цьому сенсі успіх демократичних устремлінь українців загрожував обернутися для Путіна на справжню катастрофу. Адже тоді народ Росії міг усвідомити, що можна не жити під ярмом диктатора.
Однак сьогодні найважливішим завданням Кремля є навіть не ослаблення підтримки України з боку США. Його основною метою є розкол американського суспільства. Путін добре вивчив наші внутрішні політичні проблеми, які не пов’язані з війною Росії проти України. Але російська пропаганда загострює наявні розбіжності й наполягає, що "українське питання" є основною причиною. Таким чином Кремль уміло маніпулює свідомістю американців, розділяючи народ та атакуючи їх свободу.
Наведу приклад. У США досить поширена так звана культура скасування, cancel culture. Під нею мається на увазі сучасна форма остракізму, коли під тиском громадськості людина опиняється поза соціальними чи професійними колами за неприйнятні слова чи поведінку. Тому звинувачуючи американців у русофобії, путінська пропаганда грає внутрішніх суперечностях і інтерпретує прояви незгоди зі своїми діями як "культуру скасування". Але коли вільний світ обурений тим, що Росія нищить українські міста, чи коли лідери висловлюють свою незгоду з нападом на Україну, це ніяк не cancel culture. Це точно не "мода на громадську ганьбу".
Вільний світ каже: "Росія не має права нападати на незалежну державу". А росіяни парирують, що вони й українці — це один народ. Мовляв, самі розберемося, яке право США мають втручатися у справи іншого народу? При цьому своє втручання у внутрішні проблеми американського суспільства Москва вважає цілком допустимим. Наприклад, під час масових протестів Black Lives Matter Кремль витрачав мільйони доларів на рекламу на підтримку двох протиборчих сторін. Головне — організувати протистояння та розкол між американцями, переконання does not matter.
На жаль, на Заході є ті, хто Путіну вірить. Наприклад, Джордан Пітерсон – популярний психолог, у якого мільйони фоловерів. Він упевнений, що Путін виступає проти ЛГБТ і, таким чином, захищає загальнолюдські цінності. Але в Америці ніхто не примушує Москву вітати трансгендерність! Крім того, як взагалі можна простежити зв'язок між питаннями сексуальної ідентичності та тим, що Путін вирішив убивати українців? Очевидно, що ЛГБТ не має жодного відношення до війни в Україні, але російській пропаганді вдалося пов'язати ці два явища навіть у свідомості західних інтелектуалів…
Пам'ятаю, коли США ввели санкції проти Росії у відповідь на анексію Кримського півострова, росіянки виходили з плакатами "Америка, руки геть від моєї пенсії!". Але до чого тут Америка? Може, "до чого" тут Путін у пуховику за 10 тисяч доларів, не кажучи вже про палаци з оціночною вартістю мільярди доларів? Але, завдячуючи російським пропагандистам, у росіян зовсім відсутнє критичне мислення.
З туманом путінської пропаганди потрібно боротися. Саме у допомозі українському народу і полягають наші традиційні американські цінності. Їхній захист — наш прямий обов'язок.
Кремль розуміє лише силу. Щодо Путіна політика умиротворення не працює. Москва асоціює її лише зі слабкістю позиції опонента. Тому якщо Америка послабить підтримку України, зовсім не факт, що це дасть ефект деескалації в короткостроковій перспективі
Водночас не можна ігнорувати страх американців перед ймовірним застосуванням Росією ядерної зброї. Дехто вважає, що якщо Україна припинить опір, це заспокоїть ядерну істерію Кремля. Однак для об'єктивної оцінки ризиків необхідно розглядати проблему комплексно. Чи є ризик, що Путін кине ядерну бомбу? Так, такий ризик є. А підтримка України – це ризик? Так! А яким буде ризик, якщо США відмовляться від підтримки українців? Я переконаний, що ризик нашого відступу незрівнянно більший.
Кремль розуміє лише силу. Щодо Путіна політика умиротворення не працює. Москва асоціює її лише зі слабкістю позиції опонента. Тому якщо Америка послабить підтримку України, зовсім не факт, що це дасть ефект деескалації в короткостроковій перспективі. Крім того, треба поставити собі запитання: "А що буде потім?". Путін захоче ще більше України чи увійде до Молдови? А може, вирішить, що якщо Захід здався минулого разу, то відступить знову. Тож чи постане НАТО на захист Литви чи Естонії? Адже мова піде вже не лише про надання зброї, а про пряме зіткнення між США та Росією. Шанс початку ядерної війни, порівняно з нинішньою ситуацією, зросте багаторазово. І, щоб запобігти цьому небезпечному сценарію, Путіна потрібно зупинити прямо зараз.
Урієль Епштейн, виконавчий директор американської НКО Renew Democracy Initiative
