Археологи назвали можливу причину того, чому Великий китайський мур має величезні прогалини, що ставлять під сумнів його ефективність як оборонної споруди. Група науковців, що вивчала маловідому ділянку муру на кордоні з Монголією, опублікувала свої висновки у Journal of Field Archaeology.
Варто зауважити принциповий момент. В уяві пересічної людини Великий китайський мур постає як довжелезна суцільна стіна, яка тягнеться на тисячі кілометрів. Однак насправді цим терміном позначають цілу серію оборонних укріплень, що були побудовані в різні епохи проти різних загроз. Часом вони дублюють одне одну, або навіть перетинаються.
Найдавніші секції муру були побудовані в 7 столітті до нашої ери, але лише в 3 столітті до нашої ери Цінь Ши Хуан — перший імператор об’єднаного Китаю — об’єднав кілька існуючих стін в єдину систему для захисту від вторгнень з півночі. Будівництво тривало аж до 16-го століття. Найбільші та найкраще збережені частини муру датуються цим періодом.
Більшість останніх досліджень були зосереджені на секціях, побудованих під час династій Мін і Хань (202 р. до н. е. – 220 р. н. е.). Але ділянка, на якій зосередилися автори цього дослідження (вони називають її "Монгольською дугою"), досі отримувала вкрай мало уваги і є однією з найбільш загадкових.
Ця ділянка муру тягнеться приблизно на 400 км дугоподібною лінією, яка проходить більш-менш паралельно до сучасного китайсько-монгольського кордону через східні монгольські провінції Дорнод і Сухе-Батор. Ділянка є частиною більшої системи стін, яка, як вважають, була побудована десь між 11 і 13 століттями, і складається з земляних стін і пов'язаних з ними споруд, включаючи траншеї, форти та вежі-маяки.
Як зазначають автори дослідження, ця система є однією з найбільш загадкових частин Великого китайського муру.
"Попри її масштаб і складність, незрозуміло, коли саме її було побудовано, хто її збудував і з якою метою. Незрозуміло навіть, чи весь масив стін був побудований одночасно, чи, як ми зараз припускаємо, це нагромадження різних проектів, створених протягом тривалого періоду часу", – йдеться у публікації.
Мета останнього дослідження полягала в тому, щоб всебічно задокументувати та надати попередній аналіз ділянки Монгольської дуги, яка значною мірою була пропущена в академічному дискурсі. Можливо, це тому, що вона розташована у віддалених районах, а також не вражає візуально.
Звівши воєдино розрізнені відомості про Монгольску дугу, як-то старі радянські мапи, супутникові зображеня, китайські атласи, а також провівши огляд об’єкту безпосередньо на місці, група науковців створила значно кращу мапу цього об’єкту. Одним із ключових висновків, які зробила команда, було виявлення великих прогалин на деяких ділянках.
Польові дослідження показали, що ці прогалини не були спричинені природними процесами, тож найімовірніше стіни в цих місцях взагалі ніколи не були збудовані. При цьому дослідники не вірять, що прогалини лишили навмисне, щоб забезпечити можливість для переміщення людей по різні боки стіни, адже це підриває ефективність споруди загалом.
Хоча причина цих прогалин ще не підтверджена, дослідники пропонують одне можливе пояснення: Монгольська дуга була побудована поспішно в останні роки династії Цзінь для захисту від очікуваних монгольських загарбників. У результаті деякі частини могли бути незакінченими.
Цей аргумент уже висувався істориками раніше, але останні дослідження надають, можливо, перші археологічні докази на підтримку цієї гіпотези "поспішного будівництва стін".
Проте дослідники також знайшли деякі докази того, що основною метою Монгольської дуги — або принаймні її частини — міг бути не захист від загарбників, а радше контроль за пересуванням людей та їхніх стад. Автори кажуть, що планують майбутні дослідження, щоб перевірити деякі зі своїх гіпотез.
Інші цікаві матеріали на історичну тематику
Як писав УНІАН, у Мексиці знайшли печеру майя зі скелетами, яким 1000 років. Перший знайдений скелет знаходився частково під скелею: верхня частина його знаходилася всередині печери, а ноги стирчали назовні.
Також ми розповідали, що археологи підтвердили жахливу правду про скіфів, яку розповідав Геродот. Хоча Геродот любив прибріхати у своїх розповідях про чужинські народи, тут він, як виявилося, був близький до правди.
