У Дніпрі проходить перший в Україні історичний форум «Друга світова війна: український погляд», який зібрав істориків, старшокласників шкіл, студентів, викладачів і простих городян.
Форум проходив 20 і 21 вересня в Національному історичному музеї Дніпра. Учасники обговорювали такі теми: «В пошуках правди: сімейна пам'ять про Другу світову війну», «Достовірна історія війни: ідентифікація й популяризація», «Друга світова в інформаційній війні: політика, масова культура, ЗМІ», «8 і 9 травня: як відзначати?».
Як зазначив радник губернатора Дніпропетровської області, подібний форум в Україні проходить вперше.
«На форумі десятки істориків і сотні небайдужих учасників заходу міркують про події Другої Світової війни - без політики і ідеології. При цьому ми йдемо від радянського погляду на історію. Важливо переоцінити факти минулого і дати їм адекватну оцінку. Адже зараз, наприклад, якщо є бажання почитати щось про Другу світову війну, то можна знайти лише книги, видані декілька десятків років тому. І в них тільки дві глобальні теми - мілітаризація і жертви. Ми вважаємо такий підхід неправильним. Адже найцінніше в кожній державі - її громадяни. Треба цінувати кожне життя. Тому для нас було важливим зібрати істориків з усієї країни, аби дати новий погляд на події 1939-45 років», - зазначив Голик.
Він також додав, що історичний форум у Дніпрі - це логічне продовження обласної патріотичної програми.
«Ми зробили Алею Героїв і перший в Україні Музей АТО, встановили флагшток-рекордсмен заввишки 72 метри під національним прапором, реконструювали діораму національного історичного музею в Дніпрі, а ще - організували серію патріотичних екскурсій для школярів», - сказав Голик.
«Суспільство має поглянути на події Другої світової війни під іншим кутом. Різноманіття свіжих поглядів - на форумі. Вони дозволяють швидше розлучатися з радянськими міфами, які довгий час тримали людей «в полоні», - вважає історик Василь Павлов.
На думку історика і журналіста Сергія Громенка, треба більше уваги приділяти сімейним історіям і збереженню цієї індивідуальної пам'яті.
«У нас є кому зберігати національну пам'ять, говорити про великі масштаби, а «малі» випадають з фокуса, забуваються. Не хотілося б цього допускати, - вважає Громенко. - Історія - це така «вчителька», яка може ще пару разів закрити очі на шпаргалки, а на третій - відправить на перезалік. Сьогоднішня Росія, наприклад, - це саме та країна, яка активно користується шпаргалками. Вона використовує міфи замість реального досвіду».
