Минулого тижня так зване міністерство внутрішніх справ «ДНР» поширило цікаву статистику. За їхніми даними, наразі мешканцям «республіки» видано 15 800 російських паспортів. В цілому ж на ці паспорти подано 36 695 заявок. Ця інформація змушує звернути увагу на один із багатьох інструментів гібридної війни РФ проти України, про який останнім часом у нашій країні якось підзабули.

Тож нагадаємо. Указ про спрощене надання російського громадянства мешканцям ОРДЛО Путін підписав 24 квітня. Раніше, ще в лютому попереднього, 2018-го, року він підписав указ про визнання в РФ «паспортів» «ДНР» та «ЛНР», завдяки чому Росія стала першою й досі єдиною країною, яка визнає ці, з дозволу сказати, документи (хоча й не визнає – і, за прямим зізнанням голови російського МЗС Лаврова, не збирається визнавати –  «незалежність» цих утворень). Незабаром після указу від 24 квітня Путін поширив його дію на всіх мешканців Донецької та Луганської областей, тобто включно з підконтрольною законному українському уряду територією.

Цікаво, що паралельно росіяни посилили правила перебування на своїй території українців з українськими паспортами

Пояснювалося це, звісно ж, «винятково гуманітарними міркуваннями» (цитата із самого Путіна). Цікаво, що паралельно росіяни посилили правила перебування на своїй території українців з українськими паспортами. Як і раніше, українці можуть перебувати в Росії без реєстрації протягом 90 днів. Але тепер вони мусять після завершення цього терміну такий же строк провести за межами Росії. Таких заходів вжито, бо українські заробітчани виробили звичку після 90 днів роботи в РФ виїздити на батьківщину буквально на день-два, а то й на лічені години, а потім повертатися знову. З нинішнього року такий трюк більше не проходить.

Та повернімося до роздачі паспортів із двоголовими орлами. Для отримання такого документа донеччанину чи луганчанину (я маю на увазі й мешканців областей) необхідно надати стандартний пакет документів для отримання паспорта у відповідний центр в Донецьку або Луганську. Якщо рішення буде позитивним, по сам паспорт уже потрібно їхати в Росію. Луганчанам – до міста Новошахтинськ Ростовської області, донеччанам – до селища Покровське тієї ж таки Ростовщини.

Перші російські паспорти донеччани отримали лише 14 червня. 29 липня в «ДНР» радісно рапортували про надання російського громадянства 6,5 тис тамтешніх мешканців. Динаміка говорить сама за себе: 6,5 тис за перші півтора місяці й 9,3 тис – за наступні півтора. Скільки російських паспортів роздано луганчанам, встановити не вдалося, але в середині серпня російська міграційна служба рапортувала про близько 60 тис заявок (з разом узятих «ДНР» та «ЛНР»). Можна припустити, що співвідношення виданих паспортів приблизно відповідає співвідношенню поданих заявок.

З одного боку, це наче небагато. В тій же «ДНР» декларують кількість свого населення у 2 млн 276 тис осіб, у «ЛНР» – трохи менш як 1 млн 453 тис. Щоправда, навіть російськомовна Вікіпедія вказує, що ці цифри є оціночними, ґрунтуються на офіційних даних місцевих рад від 2014 року і відтак повинні вважатися завищеними.

З іншого боку, це й не мало. Тим паче, у світлі змальованої вище динаміки – дедалі більшого зростання кількості власників російських паспортів.

Як уже сказано, це – елемент гібридної війни: чим більше на Донбасі (і взагалі в Україні) буде «подвійних» громадян, тим більше Москва матиме приводу для втручання в наші внутрішні справи під приводом «захисту співвітчизників»

Нагадаю, в Україні повійне громадянство заборонене – проте, на жаль, досі не існує жодного механізму покарання за порушення цієї законодавчої норми. Відтак по два, а то й по три паспорти мають чимало українських громадян (наприклад, довгий час цілком спокійно користувався двома паспортами екс-керівник українського бюро РИА «Новости» Кирило Вишинський, узятий під варту за підозрою в державній зраді й відпущений до Росії в рамках обміну полоненими 7 вересня). На Заході країни чимало українських громадян паралельно мають паспорти Чехії, Румунії, а найчастіше – Угорщини, що провокує постійну напругу між Києвом та Будапештом. Буває й так, що українські паспорти заводять собі іноземні громадяни: як правило, це стосується мешканців Придністров’я.

Усе це є грубим порушенням українських законів, проте, у випадку з роздачею Росією своїх паспортів на Донбасі, йдеться, в першу чергу, про політичну загрозу. Як уже сказано, це – елемент гібридної війни: чим більше на Донбасі (і взагалі в Україні) буде «подвійних» громадян, тим більше Москва матиме приводу для втручання в наші внутрішні справи під приводом «захисту співвітчизників». Мало того, той факт, що видача російських паспортів не лише триває, а й набирає обертів, є черговим промовистим свідченням, чого варті запевнення Кремля в нібито прагненні до миру на Донбасі. Можливо, на майбутній зустрічі в «Нормандському форматі» президентові Зеленському варто було б у потрібний момент скористатися з цього факту. Наприклад, коли його російський візаві в присутності Франсуа Макрона та Ангели Меркель почне запевняти у своїх винятково миролюбних та гуманних намірах.

Проте цього замало. Україні слід врешті-решт вжити заходів до реального наповнення конституційної вимоги щодо єдиного громадянства: прописати процедуру покарання за порушення цієї вимоги. Та ж Конституція прямо забороняє позбавляти українців громадянства, але можливі й інші варіанти, а, в крайньому разі, можна й спробувати змінити Конституцію.

Яких би заходів не вжила українська влада, зараз, коли ця влада перебуває під цілковитим контролем однієї партії, і, що важливо, вперше в новітній історії користується довірою понад 70% громадян, настав найвдаліший момент для можливо непопулярного, але вкрай необхідного для майбутнього держави рішення.

Олександр Михельсон