Український розвідник 35-річний Ігор Скучинський, професійний спортсмен, з 2017 року боронить Україну зі зброєю в руках. За час повномасштабного вторгнення він отримав два ордени "За мужність" ІІІ ступеня та Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Військовий не з телевізійних новин знає про ситуацію на фронті: там інший світ, і часто твоє життя залежить не від зброї, якою маєш захищатися, а від молитви матері та вірного побратима.
Як розказали в Головному управлінні розвідки України на їх каналі в Telegram, високі нагороди захисник отримав не просто так: в одному бою він з побратимами зупинив російську колону, що йшла на Житомир, а в іншому – викликав вогонь на себе, щоб прикрити побратимів.
"Саме він витягнув з поля бою важко пораненого Ігоря, а далі за його молоде життя боролися лікарі. І хоч тоді хлопець втратив ногу, проте не втратив сили духу, віри в себе. Попереду ще тривала реабілітація, та головне, що він лишився живим. Може обійняти своїх рідних та маленьку донечку Єву", - зазначили у повідомленні.
Початок війни заскочив Ігоря Скучинського на Київщині. Відтоді він захищав чимало міст та сіл України. Однак першу нагороду отримав за бій саме у пристоличній області: тоді він разом з побратимами не дав російській колоні просунутися у напрямку Житомира.
"За останніми даними, це була колона з двадцяти танків у супроводі двох гелікоптерів. Коли ми з моїми хлопцями збиралися, хтось запитав: "Скучинський, ти хоч знаєш, куди ти йдеш? Ти йдеш творити історію!" Ми зайняли вигідні позиції на пагорбах. Звідти добре було видно центральну дорогу. Саме заходило сонце і сліпило росіян. Чесно, я злякався, коли побачив колону, якій не було кінця краю. А на БМП ворогів – як мурах! Ми розуміли, що наші сили нерівні, бо мали лише два танки та стареньку БМП, але мусили їх зупинити! Хлопці-танкісти та екіпаж бойової машини діяли героїчно!" – згадує про бій воїн, пише Волинь.infa.
Тоді, ціною надзвичайних зусиль та героїзму, українцям вдалося зупинити окупантів і розгромити їхню колону.
"Буквально за 20 хвилин бою ми знищили 14 машин, близько 50 пошкодили. Навколо лежали трупи росіян і їхні ж танки розверталися по них, аби втекти. Я доповів командиру, що завдання виконано", – розповідає Ігор.
Ті загарбники, що відстали від колони, кинулися ховатися у лісах. Їх Скучинський з побратимами ще деякий час виловлювали. У результаті захисники захопили в полон 9 окупантів, серед яких було троє російських офіцерів, та знищили два ворожі "Урали".
Другу нагороду Скучинський "заробив" на Миколаївщині. Тоді молодий воїн викликав ворожий вогонь на себе, аби прикрити побратимів.
"Мали розвідати наявність сил противника у напрямку міста Снігурівка на Миколаївщині. Розпитували у місцевих, і більшість нас запевняли, що попереду нікого нема. Але мене дуже все насторожувало. І пройшовши більшу частину шляху, прийняв рішення за допомогою квадрокоптера обстежити територію. Ми виявили ворогів, але й вони помітили нас. Почала працювати їхня БМП", – пригадує ті події Скучинський.
Сили виявилися не рівними. Тож Ігор дав команду побратимам відступати. А щоб дати їм можливість це зробити – почав стріляти по загарбниках, викликаючи вогонь на себе.
"Вони лупили осколково-фугасними зарядами. У мене весь бронік був в осколках, поранило ногу, поперек. Від великої втрати крові став непритомніти, але ще встиг доповісти керівництву. Коли наші вдарили з мінометів, орки відступили. У мене злетіла каска. Лежав під вогнем і думав, що як влучить у голову, то капєц. Та Бог оберігав. А потім до мене підповз солдат Нідєлкін і на ремені з автомата взявся відтягувати до своїх. Пів дороги сунув, а там уже забрала швидка", – розповів Скучинський.
До лікарні воїна доправили у критичному стані. Медики розпочали боротьбу за його життя - і ледь не програли її: двічі у розвідника зупинялося серце.
У тілі Ігоря й досі 11 осколків, болем озивається кожен рух, та голос у нього оптимістичний, адже спортсмени так просто не здаються.
