Після успіху базового багатоцільового винищувача F-16 в 1977 році інженери General Dynamics розпочали проєкт SCAMP (Supersonic Cruise and Maneuver Prototype), щоб підвищити дальність польоту та ударні можливості "Бойового Сокола" без втрати маневреності літака й результатом цього проєкту став прототип F-16XL з подовженим фюзеляжем і абсолютно новим крилом особливої форми, пише Армія Inform.
Однак, програму було вирішено закрити через брак коштів та зміну пріоритетів командування. Вказується, що F-16XL ніс майже стільки ж пального, як двомоторні винищувачі, при цьому не потребував підвісних баків для більшості завдань.
Літак з озброєнням був здатний зберігати високу швидкість. Він міг виконувати ривок на надзвук навіть із повним бомбовим навантаженням на великих і малих висотах.
Примітно, що F-16XL зберіг всі позитивні риси звичайного "Бойового Сокола": високий запас тяги, чудову маневровість і сучасну авіоніку. Окрім цього, він міг нести повний набір керованого озброєння "повітря-повітря" для самозахисту разом з бомбовим навантаженням.
Тобто, йдеться в матеріалі, він не був легкою ціллю в разі перехоплення й міг би захистити себе у повітряному бою. Інженери врахували можливість двомісної конфігурації F-16XL. Наявність оператора зброї поруч із пілотом під час складних місій було цінним рішенням.
Саме тому F-16XL повинен був стати багатоцільовим літаком, який поєднав би ролі винищувача завоювання переваги в повітрі, тактичного бомбардувальника і навіть перехоплювача далекої дії.
Вказується, що перший політ F-16XL-1 відбувся 3 липня 1982 року. Програма випробувань двох F-16XL тривала впродовж 1982–1983 років. Потім їх представили на очний конкурс проти модифікованого двомісного F-15, в майбутньому F-15E, в рамках Enhanced Tactical Fighter.
Однак, концепції суттєво різнилися: F-15E був еволюційною модифікацією наявного винищувача, тоді як F-16XL потребував масштабніших змін конструкції та доведення систем. Це означало, що потрібні більші інвестиції, ніж вважалося спочатку, а також були ризики для запуску "Ударного Сокола" в серію.
Тому, після програшу в конкурсі Enhanced Tactical Fighter обидва побудовані F-16XL відправили на зберігання, а в 1985 році їх законсервували на базі Едвардс. Зазначається, що F-15E Strike Eagle став основою тактичної авіації США на кілька десятиліть замість нього.
В статті йдеться, що в 1988 році обидва прототипи передали NASA для використання в дослідницьких програмах. Вони отримали бортові номери NASA 849 та 848. Ці літаки залучили до експериментів зі Supersonic Laminar Flow Control (SLFC) — управління ламінарним потоком на надзвукових швидкостях.
В 1996 році обидва F-16XL відправили на зберігання до Льотно-дослідницького центру імені Драйдена на базі Едвардс, а в 2009 році їх остаточно списали. Проте один екземпляр зберігається в музеї на авіабазі.
Винищувачі F-16: останні новини
Раніше УНІАН повідомляв, що Повітряні сили ЗСУ показали, як під час російської дроново-ракетної атаки по Україні 20 вересня по ворожих цілях працювали зенітні ракетні системи, розрахунки мобільних вогневих груп та пілоти винищувачів F-16. В відомстві зазначили, що більшість збитих в той день російських Х-101 були саме на рахунку українських Fighting Falcons.
Також ми писали, що F-16 використовується арміями кількох країн світу. Станом на 2025 рік, за оцінками Lockheed Martin у строю залишаються понад 3100 F-16, що перебувають у 29 країнах. Американські військові залишаються найбільшим у світі оператором F-16. Іншими основними бенефіціарами програми F-16 є Туреччина, Ізраїль, Єгипет і Тайвань. Зазначається, що у кожної з цих країн є понад 200 F-16.
