Олександр Лукашенко прогнозовано "переміг" на дострокових президентських виборах у Білорусі. При цьому, очікувати всередині країни якихось рухів демократичної опозиції було не варто.

Все найбільше активне середовище або іммігрувало, або сидить. Тобто, немає жодних рушійних сил, здатних протистояти режиму публічно, тобто, виходити на акції прямої дії. Лукашенко задіяв такі репресивні механізми, що говорити про якийсь "коридор можливостей" для будь-яких опозиційних сил, не можна. Цього немає. Існують підкилимні бої різних груп інтересів в оточенні Лукашенка (більш проросійських та менш проросійських), але це міжвидова боротьба, а не опонування його політичному режиму.

На жаль, складна ситуація і у білоруської опозиції в діаспорі, в еміграції. Попри всі зусилля, Світлана Тихановська не стала загальним лідером опозиції, який був би здатен об’єднати всіх. Відчувається сильний брак впливу на опозиційне середовище як таке.

Відео дня

Не хочеться втручатись у справи білоруської опозиції, але зараз вони виглядають "унылым сборищем", яке неспроможне створити ефективний механізм взаємодії.

Так, було кілька підходів до створення еміграційних центрів, які мали взяти на себе ключову координацію діяльності опозиційних рухів, були навіть оголошення про це, однак все уперлося в амбіції окремих груп чи окремих політиків…

Врешті, у день голосування на так званих виборах президента Білорусі у соціальних мережах почали з’являтися повідомлення (найімовірніше – це, фейк) про те, що Тихановська складає із себе повноваження лідера опозиції. І, відверто, цей технічний вкид лягає на вдалий ґрунт… Тому білоруській опозиції було б доцільно переглянути статуси, визначитись з новою формою взаємодії та координації. Але поки що я бачу достатньо слабкі потуги.

Що стосується реакції інших на "вибори" Лукашенка, то глава дипломатії ЄС Кая Каллас назвала їх наругою над демократією. Але спільну заяву країн Євросоюзу стосовно невизнання результатів цього "волевиявлення" погодити не вдалося, адже всі ми бачили, як це рішення заблокувала Угорщина. Тепер немає якоїсь офіційної позиції, єдиного голосу ЄС. Є позиція окремих політиків і окремих країн.

Тож, чи будуть якісь нові санкції проти режиму Лукашенка? - Я сумніваюсь. Чи будуть політичні висновки стосовно контактів з режимом Лукашенка, політичного діалогу? – Я також сумніваюсь. Чи додасть це самому Лукашенку плюсів у можливій участі у переговорному процесі між Україною та Росією? – Теж сумнівно.

Що може бути? Дуже хотілося б почути як від європейських політиків, так і від Києва про визнання опозиційного уряду або опозиційного урядового центру Республіки Білорусь, який би діяв з-за кордону як альтернатива Лукашенку.

Приміром, міг би, принаймні, видавати документи, посвідки особи, які б визнавалися на території Євросоюзу.

Україна та ЄС зацікавлені в тому, щоби опозиція Білорусі була структурована, щоб вона мала єдиний голос, щоб це було потужне середовище, яке представляло б інтереси білорусів, які не погоджуються з режимом Лукашенка. Не обов’язково це має бути об’єднання під проводом Тихановської. Але це має бути взаємодія і визнання майбутнього нового державного білоруського центру європейськими країнами, встановлення з ними відносин не лише на рівні консультацій та зустрічей для селфі, а й певних дій.

Що стосується Лукашенка, скільки би він не кричав, що він легітимний, насправді він не легітимний. Він є самопризначеним "президентом" Білорусі. І має бути зважена позиція по засудженню того, що він називає голосуванням. Адже ми розуміємо, що демократичних процедур не було дотримано, що це навіть і голосуванням назвати важко. Це - повна імітація процедури навіть без імітації вибору.

Віталій Кулик, директор Центру дослідження проблем громадянського сспільства

Тексти, опубліковані у розділі «Думки», не обов’язково відображають позицію редакційної колегії УНІАН. Докладніше з нашою редакційною політикою ви можете ознайомитись за посиланням