Іран та Пакистан обмінялися ракетними ударами. З усього видно, що Іран, на фоні війни з хуситами в Червоному морі, піднімає ставки. Власне, щоб розібратися чому це робиться, доречним буде нагадати про чотири стовпи іранської стратегічної культури.
Перший – ісламізм – іранці активно використовують у протидії з Ізраїлем, підтримуючи ХАМАС. Втім, цей елемент стратегічної культури має обмежену здатність до застосування після провалу спроб експорту ісламської революції в 80-х роках минулого століття.
Другий – шиїзм – підтримка шиїтських рухів та протекція шиїтського населення активно застосовується в рамках так званого "шиїтського коридору" - від Ірану на захід до Середземного моря та в Ємені з метою створення стратегічної глибини оборони. Іншими словами: війни на чужій території.
Застосування іранських експедиційних військ та ракетного озброєння в районі "шиїтського коридору" - не новина. Тому удари балістичними ракетами по території іракського Курдистану не виходять за межі стратегії стримування супротивника на чужій території. Інша річ - удари по Пакистану.
"Пакистан вписується в третій стовп іранської стратегічної культури, який образно можна назвати - нас оточують ворожі країни"
Пакистан вписується в третій стовп іранської стратегічної культури, який образно можна назвати - нас оточують ворожі країни. Ця традиція спирається на спадщину перської імперії, яка дає очний приклад, що Іран завжди був об’єктом ворожих зазіхань. В її рамках іранське керівництво здійснює заходи, які б унеможливили формування ворожих альянсів сусідніх країн та протидіє сепаратистським рухам, які спираються на бази у сусідніх країнах.
Етнічно-релігійний сепаратизм завжди був для Ірану однією із ключових загроз. І тут мова звісно йде про сепаратистські рухи белуджів, які діють в іранській провінції Систан і Белуджистан та на території Пакистану, і їх активність значно посилилася після подій осені 2022 року.
Не можу не згадати і важливий для Ірану стратегічний альянс з Росією, який вибудувався за останні півтора року війни проти України. Наявність такого союзника дає Ірану можливість поводитися більш зухвало.
І четвертий стовп – Realpolitik та політичні домовленості. Тобто, прийняття тих чи інших рішень, виходячи з існуючої політичної ситуації в регіоні. Зверніть увагу – іранці, коментуючи удари по території сусідніх країн, говорять в дусі "боротьби з тероризмом", явно мавпуючи політику США. До речі, Ісламабад, своєю чергою, підхоплює цю ж риторику і спрямовує її вже проти Ірану.
"Військова операція "Охоронець добробуту" в Червоному морі викликає побоювання Тегерана, що наступною військовою ціллю може стати сам Іран"
І тепер, власне, відповідь на питання: "Чому саме зараз?". Припускаю, що військова операція "Охоронець добробуту" в Червоному морі викликає побоювання Тегерана, що наступною військовою ціллю може стати сам Іран. Цілком можливо, в планах реагування на дії коаліції іранці передбачали збільшення своєї військової присутності в регіоні, а може й більш зухвалі кроки, як то перекриття Ормузької протоки.
Зараз це звучить неймовірно, особливо на тлі того, що нещодавно в тій самій затоці проводилися спільні військові навчання Ірану та Пакистану, але з огляду на ситуацію в Червоному морі вже не видається надто фантастичним. Тому така версія.
Для того, щоб убезпечитися від використання сепаратистських рухів своїми головними супротивниками – США та Ізраїлем, Тегеран завдає попереджувальний, превентивний удар по їх базах, одночасно запрошуючи таким чином уряди цих країн (а це на сьогодні - Ірак, Пакистан та Афганістан) почати домовлятися.
Наскільки така версія працездатна, покаже майбутнє. Адже це, звісно, за умови, що іранцями керував тверезий розрахунок, а не емоції. У разі емоцій ситуація може розвиватися за гіршим сценарієм – у вигляді неконтрольованої ескалації.
"Ризик війни між Пакистаном та Іраном існує, але поки що гіпотетично"
Тобто ризик війни між Пакистаном та Іраном існує, але поки що гіпотетично. Обмін ракетними ударами під приводом ураження баз сепаратистів-белуджів по обидва боки кордону виглядає дивним, але цілком вписується в шиїтську концепцію "такія" - брехня заради віри. Це приблизно те саме, коли іранці постачають дрони-камікадзе Росії для війни в Україні, коли є чимало свідчень та захоплених іранських дронів, а міністр закордонних справ Ірану не зморгнувши оком каже, що таких фактів немає.
Ігор Семиволос, виконавчий директор Центру близькосхідних досліджень
