Спікер парламенту Володимир Литвин повідомив пресі, що розпорядився готувати проект постанови парламенту про проведення в столиці дострокових виборів 30 травня 2010 року. За словами Володимира Михайловича, далі терпіти те, що відбувається в Києві, не можна. Ймовірно, вже найближчим часом ми дізнаємося, наскільки реальним є втілення в життя спікерських благих намірів. Реакція Литвина, який проживає у центрі Києва, загалом, зрозуміла і передбачена. Столиця не тільки виявилася не готовою до снігопадів і погіршення погодних умов, але і давно перестала бути прикладом для наслідування. Зате минулий рік відмічений своєрідним рекордом: київський міський голова Леонід Черновецький шість разів побував у відпустці. Та і в перервах між відпустками Леонід Михайлович не перетруджується. При цьому його команда «молодих професіоналів» не справляється з управлінням містом-мільйонником.
Сьогодні складається, можливо, найбільш сприятлива ситуація для проведення виборчої кампанії в Києві в останню неділю травня 2010 року. Країна (і її столиця) за час після завершення президентських виборів збережуть інерцію, не доведеться розпускати виборчі штаби, оголошувати призов нових активістів. Адже Київ і без того є переплетінням численних політичних і ділових інтересів, центром політичної активності. Столичне мерське крісло може розглядатися як втішливий приз політикам, які не зуміли виконати поставлених перед собою завдань в президентській гонці, та і новообраний глава держави буде зацікавлений в тому, щоб посадити «на Київ» свою людину. Президентом-2010 рухатиме прагматичний розрахунок: економічна ситуація зажадає від нього непопулярних рішень, і контроль над столичною владою дозволить регулювати ймовірне проведення масових акцій протесту.
Як неодноразово стверджували інформовані джерела, Леонід Черновецький активно співпрацює з Віктором Януковичем. Досить проїхати кілька разів в маршрутках «Київпастранс», щоб переконатися в цьому: календарі із зображенням лідера регіоналів у них на видному місці. Очевидно, команда київського мера передала на Липську і списки своїх підгодованих підопічних з числа малозабезпечених і пенсіонерів. Так би мовити, у порядку шефської допомоги. Тому лідер столичних регіоналів Василь Горбаль навряд чи стане учасником боротьби за київський «престол» – Віктору Федоровичеві у разі перемоги треба буде розігрувати з себе «доброго царя». Цікаво, але не відчуває негативу до Леоніда Михайловичаі і Віктор Ющенко. Правда, вплив Віктора Андрійовича на столичні події не варто перебільшувати, а «Наша Україна» в столиці впливу не має.
Цікаво буде простежити, чи зможе Верховна Рада реалізувати обіцянку свого голови і ухвалити рішення про призначення дострокових столичних виборів. Скажімо, в період між першим і другим турами президентської кампанії. Для Володимира Литвина переформатування столичної влади може продемонструвати його вплив на загальнонаціональні політичні процеси. Після завершення президентських виборів це животрепетне сьогодні питання можуть заговорити або спустити на гальмах.
Набрати 226 голосів за постанову про проведення дострокових виборів в столиці цілком реально: незадоволених Черновецьким в парламенті вистачає. Локомотивом процесу переобрання київської влади стануть представники БЮТ, які навряд чи забули про принизливу поразку Олександра Турчинова на ініційованих «сердечниками» в 2008 році дострокових київських виборах. Але, відверто кажучи, за минулі майже два роки соратники Юлії Тимошенко так і не змогли виростити гідного кандидата на управління Києвом. Турчинов, як показала практика, не знаходить позитивного відгуку в серцях столичних жителів. Микола Томенко не має досвіду господарської діяльності, та і не користується такою довірою свого лідера, щоб претендувати на мерське крісло в столиці. Це ж стосується і того, хто займається Києвом від «біло-сердечних», - Анатолія Семиноги. БЮТ залишається хіба що запропонувати висунути єдиного «анти-Черновецького» кандидата.
Претендентів на це почесне звання, як мінімум, двоє. Це Віталій Кличко, керівник блоку свого імені, що є опозиційним до нинішньої столичної влади, і Віктор Пилипишин, голова Шевченківської районної адміністрації. У кожного з них є не тільки досвід участі у виборчих кампаніях в Києві, але і власне бачення перспектив розвитку міста. Правда, вельми сумнівно, що Кличко і Пилипишин зможуть визначитися, хто з них більш гідний взяти участь в битві столичних титанів. Заміряти-то будуть не реальні ресурси, а силу удару і товщину гаманця. Треба при цьому відмітити, що навіть політик загальнонаціонального масштабу без виразної київської програми не зможе втрутитися в боротьбу за владу в столиці. Тому ж Сергію Тігіпку, який висловлював готовність поборотися за мерське крісло, це варто враховувати.
Принципово важливими для зміни столичної влади виглядають ще два аспекти. Перший – перехід до відкритих списків на вибори в столичну Раду. Без цього кроку не варто розраховувати на поворот столичної влади лицем до проблем найбільшого мегаполісу. Якщо засідання Київради і надалі нагадуватимуть сутички борців за розподіл столичного земляно-майнового пирога, то незабаром інтерес до влади в столиці пропаде – ділити стане нічого. Другий аспект – проведення виборів столичного мера в два тури. Схоже, це єдиний варіант, що дає підстави розраховувати на перемогу над Черновецьким. Ось тільки охочим змінити в Києві владу варто пригадати, що їм необхідні не тільки красиві задуми, але і мобілізація ресурсів разом з реальними діями. Адже якщо нинішній столичний градоначальник збереже своє крісло в 2010 році, він зможе перетворитися на самодержавного «князя київського».
Євген Магда
