У Виставковому центрі на Броварському проспекті прем`єр-міністр Юлія Тимошенко зустрілася з центральними і регіональними ЗМІ. Виступала вона по-діловому, відповідально – тож усі мимоволі відчували свою причетність до чогось великого, до прийдешніх звершень.
Вона не стала говорити про свої досягнення останніх трьох років прем`єрства, а вирішила переосмислити всі вісімнадцять років української незалежності і активно використати антиолігархічну тему. Вона щосили картала олігархів, говорила, що олігархія продовжує жити, розвиватися, генерувати нові потужності, заважати будувати нову Україну. Чому Україна живе погано? Тому, що жоден лідер не жив для людей, а займався перерозподілом власності. І тому, що сформувалася в Україні давно відома форма правління – олігархія, пояснила прем`єр-міністр. Кілька сімей, які мали можливість доступу до державних ресурсів, утворили великі конгломерати, забезпечені своїми ЗМІ, силовими структурами, своїми судами і всім, що може утримувати владу і використовувати владу як додатковий ресурс для збагачення, повідомила нам знову Юлія Володимирівна, додавши, що недоотримали ми з вами мільйони доларів через цих олігархів.
Далі Юлія Володимирівна змалювала, яким вона бачить розвиток країни в наступні п`ять років. Юлія Тимошенко вдалася до такого наукового показника стану суспільства, як індекс людського розвитку. Вона сумно сказала, що за цим індексом (він включає 120 параметрів) Україна на 85-му місці в світі. І пообіцяла, що, ставши Президентом, для всіх міністерств складе план поліпшення цього показника, і кожне міністерство мало не щокварталу звітуватиме. Я набрала телефон давнього приятеля, який вивчав і сам проводив десятки подібних досліджень, і поцікавилася, чи можна скласти план з подолання відставання в індексі людського розвитку, як пропонує Юлія Володимирівна. «Цей Індекс – не самоціль, це критерій розвитку. Його іноді потрібно на рік погіршити, щоб потім на сто років поліпшити. А якщо зробити метою і предметом звітності, то в міністерствах почнуться приписки».
Ще Юлія Володимирівна представила великий талмуд: національна доповідь (так вона його назвала) – збірка статей Національної академії наук про нинішнє становище України. Як мені пояснили мої знайомі, що брали участь в складанні цього документа, книга, хоча над нею працювали всі інститути, не має стратегічної цінності, тому що це не наукова праця, а так «щось там для уряду треба було терміново зробити».
Юлія Володимирівна чітко дала зрозуміти, що нам треба інтегруватися в ЄС, сказала, що потрібно піднімати село і давати аграріям кредити під 5 відсотків річних. І навіть у відповідь на запитання російського телеканалу сказала, що за Конституцією баз іноземного флоту тут бути не повинно. Деяку розгубленість у мене викликали роздуми прем`єра про можливість відміни ПДВ і введення територій пріоритетного розвитку, де не буде податків. Пару років тому, коли хтось менш значущий виступив з точно такою ж ініціативою, економіст Олександр Пасхавер сумно назвав її неграмотною. Але, мабуть, за п`ять років ситуація змінилася. Цікаво, якщо вона скасує ПДВ, то нинішні борги уряду за неповерненим ПДВ, пробачаються чи як? А що стосується територій пріоритетного розвитку, то тут, пробачте, є у мене приклад малої батьківщини (Одеська область). Місто мого дитинства було деякий час вільною (безподатковою) економічною зоною, нічого нового там створено не було. Не рятує в Україні звільнення від податків депресивної території. Так само, як, за твердженням колишнього міністра фінансів Віктора Пинзеника, не рятує галузь (підприємство) звільнення від податків, якщо є криза споживання.
Далі пішли запитання. Такі люб`язні запитання... Юліє Володимирівно, а ось чому Янукович не хоче прийти до вас на дебати?
Чому-чому? Він – боягуз, камери боїться, і взагалі маріонетковий кандидат, зовсім неінтелектуальний, пояснювала прем`єр. Потім знову проїхалася по каналах, які утримують олігархи. Хоча, здається, канал Ахметова прем`єр одноосібно використовувала чотири години поспіль, і не один раз. Та й Інтер не такий уже недоступний для Ю.В.
Питання переривалися включеннями з регіонів. З різних підприємств, де збирали робітників, включення проходили з такими зверненнями: «Дорога Юліє Володимирівно, ми хочемо подякувати вам за все, що ви зробили для (на вибір) гідроенергетики, шахтарської галузі, авіаційної, аграрної. Спасибі! Скажіть, а яким ви бачите розвиток галузі?»... Юлія Володимирівна щасливо посміхалася і розповідала, що ж конкретно вона зробила для галузі і даного підприємства. Причому візуальний ряд був дотриманий бездоганно. Гідроенергетики були в білих касочках, шахтарі – теж в білих, але трохи замурзані, щоб справити професійне враження, але не виглядати непомитими. Аграрії в теплицях – чисті білі халатики. З Львова трансляцію дали з Оперного театру. Юлію Володимирівну пошанували, заспівали колядку. Через звуковий збій було чути, як зависла пауза і дітям-хористам голосно говорили: ну, починайте ж. А потім вийшов директор Львівської опери, привітав і запитав, як Юлія Володимирівна ставиться до перспективи другої державної мови. Юлія Володимирівна, звісно, сказала, що «мова повинна бути одна – солов`їна».
Столичні журналісти іронічно переглядалися. Хтось порівняв це з телепрограмою «Ностальгія» – ніби є такий російський канал, який дає архівні зйомки.
Пролунали і двійко пристойних питань...
Перше: чи буде Україна вступати до НАТО? (Від «Файненшл Таймс»). І друге: коли ви повернете заставу за Одеський припортовий завод? Щодо НАТО Юлія Володимирівна відповіла, що це вирішить народ на референдумі (сподіваймося, його підготовкою займатиметься не Віктор Медведчук), а на другій чітко не відповіла. Ми ж не вважатимемо відповіддю довгу розповідь про те, як уряд проводить чесну і прозору приватизацію.
Мені, на жаль, поставити запитання не вдалося. Не встигла. Хотіла поцікавитися, чи бере участь бютівець Віктор Уколов у президентській кампанії Ю.В. Сам він стверджує, що був мало не основним креативником у штабі.
«Триває трансляція, тут не може бути хаосу», – пояснили організатори.
Після закінчення в холі залу стояли накриті столи. Білі скатертини, дорогий посуд, натуральна кава. Все сервіровано, все витончено, красиво, дорого – по-тимошенківськи.
Маша Міщенко
