Напередодні Великодня в Харкові відбулася трагедія – в двох супермаркетах «Сільпо» і ЮСІ прогриміли вибухи. Постраждало 19 чоловік. Це був безпрецедентний для України випадок. Слідство встановило, що епіцентри вибухів знаходилися в камерах схову.
Цікаво, як повели себе в цьому випадку власники супермаркетів. Хтось з них заявив, що причиною вибухів стали… низькі ціни, натякнувши таким чином на витівки конкурентів. Якщо хто не зрозумів, поясню дохідливою мовою: цинічні бариги-товстосуми сказали, мовляв, нас зірвали, тому що ми хороші.
Це на скільки ж повинні бути менші ціни в магазинах, щоб конкуренти зважилися на такий крок? Сумніваюся, що у них сири, м`ясо, овочі втричі, удвічі або навіть в півтора рази дешевші, ніж у інших, а інакше скоювати теракти не має сенсу. Допускаю також, що, може, дійсно там простій людині дійсно затарюватися дещо вигідніше, ніж в інших магазинах, але навряд чи ця вигода значна. До того ж, якщо чесно, я ось, наприклад, навіть не знаю, скільки що там коштує: на прилавках стільки різних цінників, що вишукувати, який з них чому там відповідає, немає сил.
Незабаром «цінова» версія відпала сама собою: у Харкові були затримані троє підозрюваних в організації вибухів. Виявилося, що вибухи організовані з метою здирства. Підозрювані розсилали власникам супермаркетів листи з вимогою надати викуп у розмірі $50 тис. Коротше, висаджували їх не тому, що ті хороші, а тому що багаті.
Я уважно спостерігав за цією ситуацією і думав ось про що: а мені теж іноді хочеться влаштувати вибухи в супермаркетах. Не називатиму, в яких саме, адже, за великим рахунком, вони мало відрізняються один від одного. Я не говоритиму про те, що в них буває важко знайти той або інший товар і тому, що завжди необхідно перевірити термін придатності цього товару, та ще прихопити з собою чек на всякий летальний випадок.
Понад усе дістають в наших супермаркетах черги. Здавалося б, сучасна система дозволяє обслуговувати за хвилину багато людей – в кожному такому магазині налічується, як мінімум з десяток кас, але цинічні бариги-товстосуми, що використовують нещастя для піару своїх закладів, просто економлять на продавщицях, скорочуючи їх кількість. Прийдіть до будь-якого супермаркету у будь-який час доби – завжди потрапите в чергу. І це не залежить від кількості покупців: якщо їх навіть всього-навсього п`ять або шість, то керівництво все одно вмудриться організувати людські пробки, залишивши на касі одну продавщицю.
Я не хотів писати цей лист, тим більше що шансів побачити його опублікованим на вашому сайті небагато, але вчорашній похід до супермаркету просто вимусив зробити це. А трапилося ось що. Я зайшов в один магазин (імен називати не будемо). Було без п`ятнадцяти дванадцять, я набрав повний кошик продуктів і рушив до каси, перед якою стояло з десяток людей. Треба сказати, черга рухалася швидко, але перед самим моїм носом нам оголосили, що потрібно почекати п`ятнадцять хвилин, мов, касову систему у всьому супермаркеті якось там перезавантажують. Я плюнув на все, залишив корзину з продуктами і пішов додому ні з чим, включив комп`ютер і засів за цей лист. Робив все з однією метою – відволіктися від гріховної думки про вибух супермаркету...
Звичайно, власники магазину можуть сказати, мовляв, чувак, якщо не хочеш стояти у нас, то йди до інших. Але в тому-то і справа, що інших магазинів поблизу немає, всю торгівлю на безальтернативній основі монополізував цей супермаркет (трохи далі – інший, такий же, нічим не кращий). Можна також пригадати черги в радянські часи. Але ж Україна вже давно не Союз, тим більше нам недавно присвоїли якийсь там ринковий статус. Але на простому покупці це ніяк не позначилося, він як страждав в чергах, так і страждає. Вибачте мене за дуже різкий тон, я ніяк не хотів образити тих, хто постраждав в Харкові, але просто дуже вже допекло.
З повагою, Костянтин Подрак, старший піар-менеджер.
