* На Донбасі в мене живе рідна тітка, я доволі часто в неї буваю. А я живу і працюю в Москві, народився у Воронежі, за фахом філолог. Українську розумію, але розмовляти не можу. Мовлення людей з Донецька в Росії сприймається як українське, хоч вони і говорять "по-русски". Це не російська мова, і ніколи такою не стане. Хай "помаранчеві" заспокояться: Донецькові потрібно двісті років вчитися, щоб заговорити російською...
* Можете на Донбасі розмовляти якою завгодно мовою, тільки, заради Бога, не називайте її російською. Візьміть якусь назву: малоросійська, україноросійська або новоукраїнська чи якось іще. Що б сказав Толстой, якби піднявся з труни і почув, що мова, якою розмовляють на Донбасі, узаконено як "русский язык"!?
* Росіяни - це росіяни. І розмовляємо ми російською мовою. Нас мало цікавить, що там у вас на Донбасі чи у Львові коїться, "чубтеся" собі між собою самі. Але російську мову поганити вам ніхто не дозволить.
* Чомусь кожен вважає себе фахівцем у галузі філології. У Росії велика кількість різних говірок. Але все це - російські говірки, або діалекти. На Україні, особливо на Донбасі і в Одесі, так званий "русский" вже не є власне російською говіркою. Це радше просторіччя, що виходить за межі літературної мови. І, швидше за все - просторіччя українське, оскільки фонетика цих говірок в основі своїй є українською (бо лексика та граматика в російській і українській мало чим розрізнюються).
* Українська мова зазнала меншого впливу інших, зокрема слов`янських мов, ніж сучасна російська, в якій близько 40 відсотків запозичень – фонетичних, граматичних і лексичних – з південнослов`янських мов (болгарської, македонської, точніше – з їх спільного предка).
*Особливості "донецької мови" - вельми глибока, українська вимова голосних, що й задає тон акценту. (У будь-якій мові акцент створюється вимовою голосних, які завчити правильно артикулювати дуже складно.) Люди на Донбасі ніколи не зможуть правильно вимовити російські а, о, е, и, у. Я мав однокурсника з Луганська, ми йому кличку дали - Яйце. Він вимовляв це слово глибоко, по-українськи – «яйцо» (по-російськи правильно - "иицо"). У Донецьку кажуть "кагхада" (замість "кокгда"), "часнок" (замість "чиснок"), «малако» (замість «млаако»), "хто" (замість "кто"). Жодне слово не вимовляється по-російськи. І ще один феномен: їм, у Донецьку, здається, ніби в Москві розмовляють "з акцентом". Це мене особливо розчулює. Адже їм ніде чути живу російську мову, а свою вони сприймають як «правильну». І це катастрофа для носіїв справжньої російської мови.
*Моя головна теза: підтримую Донецьк та інші області з мовного питання, але пропоную місцевим властям щільно зайнятися справді російською мовою - із залученням до її поширення й навчення фахівців. Російська мова, як жодна інша, потребує сьогодні захисту.
Петруха, м. Москва (з полеміки на форумі)
