Чим більші поступки Росії робить Україна, тим жорсткішою стає позиція Росії в газових питаннях і в обмеженні українського експорту на російський ринок, тим стають ширшими апетити Росії на українське майно, на право визначати внутрішню і зовнішню політику України. Але уряд продовжує пошук нових сфер діяльності, в які слід „впустити” Росію взамін на її згоду на встановлення для України справедливої, європейської ціни на газ. І це мені нагадує позицію п’яниці, що виносить з хати, від сім’ї кусень сала, щоб купити собі чергову пляшку горілки.
Я порекомендував би ПР позбутися хвороби васала, провести курс на реальну євроінтеграцію України, а у взаєминах з Росією пройти зворотній шлях.
Тобто слід здійснити наступне:
-скасувати закон про позаблоковий статус України ;
-відновити співпрацю по плану дій щодо вступу в НАТО (ПДЧ);
- погодитися на розміщення американських об’єктів ПРО на території України;
- відновити відслідковування розвідувальної і підривної діяльність спецслужб Росії на території України і підняти їх до рівня найважливіших завдань СБУ;
-скасувати Харківські Угоди;
-залишити в силі конституційне положення про завершення терміну базування ЧФ в Севастополі в 2017 році.
Усі ж ці рішення приймалися командою ПР на прохання (вимогу) Росії в обмін на „вічну дружбу” і на взаємовигідне співробітництво в т.ч. і в газовій сфері. Не сталося.
Для чого погоджуватися на подальше затягування Росією удавки на шиї України?
Для чого гратися в піддавки, коли в України є стільки інструментів, щоб привести позицію Росії до почуття адекватності?
Росія весь час повчає Україну: „Не можна одночасно сидіти на двох стільцях.” І вона права. Тому Україна в цьому випадку має прислухатися до повчань Росії, злізти з російського стільця і ....викинути його на смітник історії.
Володимир Пилипчук, народний депутат України 1-го та 2-го скликань, Академік Академії економічних наук України, професор
