Подивилася на ICTV «Свободу слова» Андрія Куликова. Говорили про боротьбу з корупцією, про політичну опозицію, про очікуване зливання Литвина з ПР і про щось іще. Непереконливо просторікував представник президента у Верховній Раді Мірошниченко, нудно розтікався про щось бютівець Андрій Сенченко, лукаво жмурився литвинівець Олег Зарубінській, рубав правду-матку Анатолій Гриценко.
Не хочу піарити політиків, але якраз спіч Гриценка було приємно слухати. Чітко, по поличках розклав, що для влади означає боротьба з корупцією.
І справді, чим більше донецькі правителі говорять про свої антикорупційні діяння, тим менше вірять їм громадяни. Як красномовно висловився Гриценко, нинішня "еліта" керується п`ятьма економічними поняттями: монополія, відкат, офшор, лох, смотрящий.
Від себе додам, що, незважаючи на щоденні зведення про затримання «колядників», хабарників, хапуг, громадяни чудово розуміють, що все це не системна боротьба з корупцією, а імітація, покликана як поліпшити зовнішній імідж України, так і підняти підупалий рейтинг правлячої політичної сили. Адже головні корупціонери, перерозподілювачі національного багатства, «відкатодавці» і «відкатобрателі» сидять у владі, і ніхто не збирається їх звідти посувати. І це серйозна проблема для влади: проводити непопулярні реформи можливо тільки за умови РЕАЛЬНОЇ, а не уявною, боротьби з корупцією. Інакше вони приречені на провал. А що треба для цього? Нові закони? У нас і старих ніхто не виконує. Чесні есбеушники, міліціонери, прокурори? А де їх узяти? Це взагалі зі сфери фантастики... Бракує освіченості? А звідки їй узятися? Країна живе корупцією, мислить корупцією і навіть виживає завдяки корупції. Давно відмічено, що для подолання цього явища – не менш непопулярного, чим пенсійна реформа, потрібно лише одне – воля першої особи в державі. Нічого без цього не буде – хоч по десятку «колядників» щодня сади. Чи є воля у пана Януковича? Ну, якесь бажання у нього, мабуть, є. Адже дає хтось вказівки трясти дрібних чиновників. Хоча своїх діток, родичів, партнерів, звичайно ж, президент чіпати не стане. Тому на успіх непопулярних реформ сподіватися навряд чи варто. Та їх, власне ніхто й не проводить. Куди, наприклад, дівалася пенсійна реформа?
...Експертам не вдалося посадити Гриценко в калюжу. Правда, і експерти прийшли якісь непідготовлені. За винятком Піховшека й Портникова, думки формулювали або якось аж надто нав`язливо (Фінько), або недорікувато (Мустафін), або істерично (Корнілов).
…Пишу все це з приємним усвідомленням того, що по українському телебаченню ще можна почути виразну й жорстку критику влади.
Оксана Охрімчук, Москва – Київ
