Вперше в історії католицької церкви її главою обрано не вихідця з Європи, а архієпископа Буенос-Айреса, аргентинця Хорхе Маріо Берольо, якого буде інтронізовано під ім'ям Франциск. Це рішення конклаву кардиналів глибоко символічне – католицька церква в черговий раз продемонструвала вражаючу здатність змінюватися та адаптувати один з найдавніших існуючих соціальних інститутів до потреб сьогодення. «Підйом Півдня: людський прогрес в різноманітному світі» – саме так називається цьогорічна доповідь Програми розвитку ООН про основні тенденції розвитку цивілізації. Новий Папа представляє Аргентину – одну з найбільших потуг Південної півкулі. Важко не помітити очевидні паралелі.
Католицька церква, як й інші християнські церкви в Європі, переживає непрості часи. По всьому Старому Світу через брак уцерковлених закриваються церкви і, навпаки, відкриваються мечеті, в яких віруючих стає все більше. Нещодавно на батьківщині попереднього Папи Римського – у Німеччині – стався скандал через те, що церкву в Гамбурзі викупила та прагнула перетворити на свій дім молитов місцева мусульманська громада.
По багатьох традиційних поглядах церкви: від питання заборони абортів до неприйняття легалізації одностатевих шлюбів – в більшості країн ЄС щорічно наносяться відчутні удари. На цьому фоні все більше аналітиків заявляють, що в найближчому майбутньому саме Латинська Америка буде головним оплотом католицизму. Позиції церкви на континенті настільки міцні, що навіть ліві режими Куби, Венесуели та деяких інших країн останні роки робили все можливе для розвитку діалогу та співробітництва із Святим Престолом. А збільшення частки іспаномовних громадян в населенні США постійно посилює роль цієї конфесії в країні, де ще п’ятдесят років назад обрання президента-католика вважалося таким же проявом фундаментальних суспільно-політичних змін, як обрання афро-американця в 2008-му.
Своїм рішенням ієрархи католицької церкви віддали належне сучасній розстановці сил в світовому католицизмі, вірячи, що не-європеєць Хорхе Маріо Берольо стане таким саме мостом до порозуміння з народами країн Західної півкулі, Африки та Азії, яким в 1980-90-і рр. став поляк Кароль Юзеф Войтила (Іоанн Павло ІІ) для відновлення впливу Ватикану у колишніх соціалістичних державах Центральної та Східної Європи.
Здатність змінюватись з еволюцією суспільств є найважливішою передумовою життєздатності будь-якої релігійної організації. Сьогодні перед традиційними християнськими конфесіями в Україні стоїть такий саме виклик – бути релевантними сьогоднішнім настроям та прагненням громадян. Церква має безпрецедентно високий рівень довіри українців – близько 70 %. Це дає релігійним об'єднанням необхідний моральний авторитет для того, щоб спонукати суспільство до одужання та вирішення тих проблем, на які складно вплинути іншим політичним інститутам. Відродження взаємної поваги та довіри між людьми у їх щоденних побутових контактах, протидія засиллю споживацької філософії, захист традиційної родини, збереження властивої українському менталітету поваги до старшого покоління, боротьба з алкоголізмом та наркоманією, популяризація всиновлення – всі ці надважливі зміни у суспільній атмосфері, необхідні для виведення українського народу з моральної кризи посттоталітарного періоду, стануть можливими лише за умови активної та скоординованої громадянської позиції традиційних конфесій.
Цього року ми відзначатимемо 1025-річчя Хрещення Київської Русі. Святкові заходи повинні стати моментом єдності всіх християнських церков, що сприятиме консолідації і всього суспільства. Час дріб’язкових чвар та догматичних конфліктів пройшов. Християнські конфесії, як і всіх українців, єднають спільні виклики, гідну відповідь на які можна дати лише злагоджено. Готовність відмовитися від старих стереотипів, що заважають успіху сьогодні і позбавляють майбутнього, стане найбільшим завданням для всіх. Проведені на доручення Президента України Віктора Януковича зустрічі з представниками основних християнських церков у рамках підготовки до відзначення 1025-річчя Хрещення дають надію, що великі цілі здатні змусити відсунути на другий план давні конфлікти. Церкви, як і ми всі, мають чути прагнення віруючих і змінюватися разом із світом навколо нас. Інакше він змінюватиметься вже без нашої участі.
Костянтин Грищенко, Віце-прем'єр-міністр України
