Президент схвалив остаточне рішення про передачу функції адміністрування єдиного соціального внеску від Пенсійного фонду до Міндоходів. Чого більше в такому кроку - переваг чи ризиків?
Введення єдиного соцвнеску та закріплення функції його адміністрування за Пенсійним фондом (01.01.11 вступив в дію закон «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування») мало забезпечити для бізнесу та держави кілька переваг.
По-перше, повинне було відбутися скорочення адміністративних видатків підприємств – за рахунок надання ними лише одного звіту та сплати відрахування за одним платіжним дорученням, а не за кількома, як було раніше.
По-друге, мала зменшитися кількість перевіряючих – мав би приходити один, а не чотири ревізори, як було до того.
По-третє, централізована база даних про роботодавців і застрахованих осіб мала надати змогу державі швидко виявляти неплатників-порушників, що за логікою речей сприяло б скороченню тіньової економіки, підвищенню прозорості системи та збільшенню надходжень до бюджету.
Однак витрати на адміністрування ЄСВ не скоротилися, оскільки всі 4 фонди продовжують функціонувати і на їх утримання витрачаються кошти. Видатки ж з держбюджету до Пенсійного фонду збільшились на вдосконалення та впровадження оновлень до програмного забезпечення для подачі звітності та формування єдиної електронної бази даних про страхувальників.
Крім того, нововведення позбавили можливості контролювати діяльність Пенсійного фонду з боку профспілок та роботодавців. Таким чином, на сьогодні немає жодного держоргану, який би контролював прозорість діяльності Пенсійного фонду, де можлива корупція та хабарництво.
Безумовно, запровадження єдиного соціального внеску дало змогу значно спростити взаємодію платників із фондами соціального страхування. Проте попри деякі позитивні моменти нововведення, багато питань потребують доопрацювань і на сьогодні.
Реформування системи адміністрування єдиного совцнеску в Україні потребує розв’язання низки питань, передусім, - оптимізації операції зі сплати страхових внесків до ПФУ.
У світі цю проблему розв’язують шляхом передачі права на акумуляцію страхових внесків податковій службі, адже ЄСВ має багато особливостей податкового типу – принципи сплати схожі з тими, які використовують для податків, особливо в частині утримань із доходів працівника.
Як відомо, в Україні (як і Данії, Люксембургу й Австрії) система соцстрахування є відокремленою від податкової системи, причому – децентралізованою (в ній кілька установ здійснюють своїх функції – Пенсійний фонд; Фонд соцстрахування з тимчасової втрати працездатності; Фонд соцстрахування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття).
Ефективність такої системи (визначається як співвідношення фонду оплати праці, з якого сплачено ЄСВ, до фактичного фонду оплати праці країнах) в середньому складає 84,5%.
Водночас у таких країнах, як Швеція (об’єднала свою податкову з системою соцвнесків ще в 1980-х роках) та Велика Британія (у 2005 р. розпочала роботу Служба Її Величності з питань податків та митниці, яка займається адміністрування всіх податків та соцвнесків у цій країні) ефективність системи адміністрування соціальних внесків складає 100%...
З огляду на таку світову практику, логічно, аби система сплати єдиного соціального внеску і в Україні була інтегрована в основні процеси державного податкового менеджменту.
Покладання відповідальності за адміністрування на Міністерство доходів і зборів має знизити витрати роботодавців (внаслідок зменшення кількості документів, як результат спільних форм і систем обліку даних, а також загальну програму аудиту), а також оптимізувати видатки платників ЄСВ – за рахунок ширшого використання Інтернету, що базується на електронному поданні та використанні платіжних систем упродовж податкового адміністрування.
Євген Дмитренко,
аудитор аудиторської компанії «Аксьонова і партнері» Geneva Group International
