Підпишіться на нас в Google
Більшість змій рятує від хижаків маскування. Плазун, який лежить серед опалого листя, може бути майже непомітним навіть для пильного яструба. Проте ірландські науковці вирішили перевірити, чи діє це правило для отруйних видів, і результат їх здивував, повідомляє Earth.com.
Команда з Університету Голвея вивчила 458 видів змій. З'ясувалося, що отруйні види помітно сильніше вирізняються на тлі свого природного середовища, ніж ті, що отрути не мають.
"Замість того щоб ховатися від хижаків, деякі отруйні змії, схоже, повідомляють, що вони небезпечні. Їхнє яскраве забарвлення, ймовірно, з'явилося як попереджувальний сигнал, що відлякує напади ще до того, як вони стануться", – пояснила керівниця дослідження Емі Дюкло.
У біології таке явище має назву апосематизм. Тварина, яка має чим захиститися, наприклад отрутою чи токсичною шкірою, "сигналить" хижакам яскравими кольорами, мовляв, краще не чіпати. Так роблять оси та вогняна саламандра.
Однак тут є нюанс. Попередження працює, лише якщо його видно. Смугаста змія на білому аркуші виглядає яскраво, як дорожній знак, але в купі сухого листя може просто розчинитися. Схожа історія з метеликом монархом. Його помаранчево-чорні крила начебто застерігають птахів, але восени ті самі кольори допомагають йому злитися з пожовклим листям.
Саме тому попередні дослідження не знаходили чіткого зв'язку між отрутою та яскравим забарвленням змій, адже вчені оцінювали кольори окремо від довкілля.
Цього разу науковці скористалися платформою iNaturalist, куди звичайні люди завантажують фото тварин, яких зустріли в природі. Для кожного виду обрали п'ять випадкових знімків. Фото збитих на дорозі змій, кадри лише з головою та плазунів на асфальті відкинули.
Кожен знімок розділили на дві частини. На одній залишили тільки змію, на іншій лише тло. Далі спеціальна програма порівняла кольори і виставила кожному виду оцінку. Чим більша різниця, тим помітніша змія.
Розкид виявився чималим. Гадюка носата, яка чудово маскується, отримала лише 0,03 бала, а смугаста морська змія аж 0,81.
Результат не змінився навіть тоді, коли дослідники прибрали з вибірки 15 безпечних видів, що "копіюють" візерунки небезпечних родичів, як-от аспідів чи європейських гадюк. Інакше такі "двійники" могли б заплутати картину.
Найбільше помітність змій залежала від червоного та жовтого кольорів. У калабарії червоний займав аж 69,5% тіла. Отруйні види загалом мали більше червоного, ніж нешкідливі. Той самий колір використовують для попередження й інші "захищені" тварини, наприклад отруйні жаби-дереволази та сонечка.
Із жовтим усе складніше. У двоколірної пеламіди, морської змії, він вкриває 46,6% тіла, проте з наявністю отрути загалом не пов'язаний. Більше жовтого мали змії, що живуть на деревах. Імовірно, це частина маскування, коли зелена спина плавно переходить у світле черевце. Певною мірою жовтим вирізнялися й водяні змії. Ймовірно, тому що жовте світло проникає у воду глибше, ніж червоне.
"Ми також виявили, що червоне і жовте забарвлення особливо ефективно допомагає зміям вирізнятися на тлі їхнього природного середовища, а це свідчить про те, що ці кольори відіграють важливу роль у візуальній сигналізації", – зазначила Дюкло.
Цікаво, що сильніша отрута чи укус, який одразу завдає болю, не означали яскравішого вбрання. Хоча вчені очікували протилежного. Змії зі слабшою отрутою мали б більше покладатися на кольори, адже хижак може пережити укус і запам'ятати візерунок. Утім, дані про біль брали з випадків укусів людей, тож для птахів чи риб, які полюють на змій, картина може бути іншою.
Не вплинули на помітність ні спосіб життя (денний чи нічний), ні те, чим харчується змія. На думку авторів, значно важливіше, як бачать світ ті, хто на змій полює.
Водночас науковці наголошують, що чимало отруйних видів зовсім не яскраві. Наприклад, гадюка Лотієва має забарвлення, яке ідеально маскує її. Тож найнадійніший спосіб уберегтися – тримати дистанцію від будь-якої змії.
Нові види змій
Раніше в ефіопському лісі Харенна вчені описали новий вид змії, яка живиться виключно пташиними яйцями. Плазуна назвали Dasypeltis albigularis, або "білогорлим яйцеїдом". Він не становить загрози для людей, а вирізнити його серед родичів, переважно чорних, коричневих чи сірих, допомогли біле горло й черево. Аби офіційно підтвердити, що це окремий вид, науковцям знадобилося сім років.
