Підпишіться на нас в Google
Протягом десятиліть існували побоювання, що всесвітньо відомий символ Пізи може обвалитися, проте в підсумку будівлю вдалося стабілізувати за допомогою напрочуд делікатного інженерного втручання.
Ефектний нахил Пізанської вежі з часом став не просто її особливістю, а цілком реальною небезпекою, пише Startlap. До січня 1990 року ситуація погіршилася настільки, що вежу закрили для відвідувачів.
За шістдесят років до цього будівлю відвідало понад 31 мільйон туристів, але фахівці вже побоювалися, що одна з найважливіших пам’яток Пізи може навіть обвалитися.
Рішення, яке зрештою було знайдено, ґрунтувалося на дивно простому принципі.
Від критичної точки її відділяли соті частки градуса
У 1990 році вежа була нахилена приблизно під кутом 5,5 градуса. Згідно з комп’ютерними моделями, межею, за якою вже існувала загроза падіння, було близько 5,44 градуса. Ситуація ускладнювалася ще й тим, що вежа не стояла на місці: через рух ґрунту її вершина щороку зміщувалася приблизно на один міліметр назовні.
Коріння проблеми сягає самого початку будівництва, 1173 року. Вежу вагою майже 14 500 тонн почали зводити на м’якому глинистому ґрунті, який не міг рівномірно утримувати таку величезну масу.
Середньовічні майстри ще під час будівництва помітили, що щось йде не так. Вони намагалися виправити нахил, добудовуючи з одного боку більше каменів. Через це вежа насправді не просто нахилена – вона ще й злегка вигнута.
Спочатку її утримували 870 тоннами свинцю
На першому етапі рятувальної операції сучасної епохи будівлю зміцнили сталевими тросами та сталевими обручами. Поруч із північною, більш високо розташованою стороною, також розмістили величезні свинцеві противаги – загалом близько 870 тонн.
Завдяки їм вдалося уповільнити рух, але нахил вежі поки що не вдавалося суттєво повернути назад.
Потім міжнародна команда під керівництвом інженера Мікеле Яміолковського застосувала набагато делікатніший метод. Під час так званого "підкопу" під фундаментом північного боку прокопували похилі свердловини, з яких потроху вилучали ґрунт.
У утворені невеликі порожнини ґрунт повільно ущільнювався назад. Від цього північна сторона просідала на кілька міліметрів, а вежа дуже повільно починала рухатися в протилежну сторону.
Основні роботи проводилися в період з 1998 по 2000 рік під постійним приладовим контролем.
Довелося вивезти всього 70 тонн ґрунту
Саме цифри роблять це інженерне досягнення по-справжньому вражаючим. З-під вежі було вилучено загалом близько 70 тонн ґрунту. Це менше, ніж вантаж двох повністю завантажених сідельних тягачів.
Для порівняння – сама вежа важить близько 14 500 тонн, тобто приблизно вдвічі більше, ніж металева конструкція Ейфелевої вежі, вага якої – близько 7300 тонн.
Результат: верхівка Пізанської вежі змістилася назад на 44 сантиметри.
Чому її просто не залили бетоном
На перший погляд могло здатися очевидним рішенням зміцнити фундамент бетоном або механічно повернути вежу на місце. Однак інженери хотіли уникнути саме цього.
Для споруди, що стоїть на м’якому глинистому ґрунті вже понад вісімсот років, різке або надто масштабне втручання могло виявитися небезпечним. Натомість фахівці використали природний рух ґрунту.
Додатковою перевагою було те, що в середньовічну пам’ятку не довелося назавжди вбудовувати значну кількість сучасних матеріалів.
Цікаво, що той самий м’який ґрунт, який спочатку був причиною нахилу, з іншого боку також виявився помічником: він був здатний гасити коливання від землетрусів.
Через одинадцять років її знову відкрили
Рятувальні роботи, за оцінками, обійшлися майже в 28 мільйонів євро (приблизно 1,3 мільярда гривень). У підсумку вежу знову відкрили для відвідувачів 15 грудня 2001 року – після одинадцяти років закриття.
На той момент кут нахилу вдалося зменшити приблизно до 3,97 градуса, тобто повернути вежу приблизно до того стану, в якому вона могла перебувати на початку XIX століття.
Однак історія на цьому не закінчилася.
За даними вимірювань, вежа продовжила випрямлятися й без допомоги людини після завершення масштабного втручання. У період з 2001 року до кінця 2010-х вона змістилася ще приблизно на 4,5 сантиметра.
Наразі фахівці вважають будівлю стійкою щонайменше на двісті років уперед. Але повністю вертикальною вона, судячи з усього, ніколи не стане – і не лише через ґрунт, а й тому, що за століття сама її конструкція стала дещо вигнутою.
Відвідувачі можуть піднятися на Пізанську вежу
Вежу можна оглянути не тільки ззовні – туристи можуть піднятися й на самий верх. Однак для цього потрібен квиток із конкретним часом відвідування.
У 2026 році стандартний квиток у вежу коштує 20 євро (близько 1000 гривень), пільгових квитків не передбачено. Комбінований квиток "Повний візит + вежа" коштує 27 євро (близько 1350 гривень) і включає, крім вежі, всі інші пам’ятки та музеї Площі Чудес, які відкриті для відвідування.
Відвідування вежі займає приблизно півгодини, і піднятися доведеться по 251 сходинці. Сходинками місцями нерівні та слизькі, тому, згідно з офіційною інформацією, сходження не рекомендується людям із серцево-судинними або опорно-руховими проблемами.
Важливе правило: дітей, яким до кінця відповідного календарного року не виповниться 8 років, у вежу не пускають. Дітей та підлітків віком до 18 років має супроводжувати дорослий, а підтвердження віку також можуть попросити пред’явити.
На що слід звернути особливу увагу перед входом
До часу, зазначеного в квитку, варто поставитися серйозно. Відвідувачам рекомендується прибути щонайменше за 15 хвилин до входу, оскільки в разі запізнення у відвідуванні можуть відмовити, а вартість квитка не повертається.
З сумкою підніматися також не можна. Ручні сумки, рюкзаки та інший багаж потрібно залишити в безкоштовній камері схову, призначеній для відвідувачів вежі.
На всю територію Площі Чудес не пропускають великі валізи, а максимальний розмір дозволених невеликих сумок – 20×30×38 сантиметрів.
Квиток не обов’язково роздруковувати: офіційний електронний квиток можна показати й на телефоні – якщо штрих-код добре зчитується.
Раніше УНІАН повідомляв, що Lonely Planet назвав 8 цікавих місць в Італії, які варті вашого часу.
